Нині у багатьох сферах діяльності країни можна почути нарікання на те, що катастрофічно не вистачає коштів; що немає спеціалістів, а якщо і є, то в них немає бажання йти на роботу за мізерну зарплатню; що немає… Таких прикладів із «немає» можна наводити безліч. І тим оптимістичнішою здається зустріч із людьми, які, попри все, не лише працюють, а й створюють щось нове.

Під час однієї з поїздок у Бердичівський район, організованої Житомирським РВ Асоціації міст України в рамках проекту «Пульс», побувала у Красівській школі, що на території Семенівської ОТГ. Як і в багатьох сільських школах, проблем тут теж вистачає. Наприклад, саме приміщення розраховане на 320 учнів, однак нині тут навчаються лише 79 дітей. Здавалося б, що цікавого можна тут побачити, адже подібних закладів в Україні — тисячі, однак...

У навчальному закладі створили «Школу природи», що є елементом зеленого туризму в Семенівській ОТГ. Значною мірою заслуга в цьому — директора школи Юрія Балюка. Саме він ретельно цікавився історією села, місцевими легендами і нині вміло може зацікавити розповідями про Красівку. У самому приміщенні школи створено своєрідний еко-куточок, так би мовити, музей природи в мініатюрі, де завдяки експонатам, наочності та цікавим історіям можна дізнатися про тутешній край, його жителів, про розташоване неподалік урочище Чорні Лози тощо.

У Красівці навіть проклали еко-стежку, яка бере свій початок від Батьківського дуба, якому вже близько двохсот років і який важко обхопити навіть двом-трьом чоловікам. За легендою, з нагоди народження старшого сина Адольфа засновник села граф Ян Грохольський висадив поблизу Красівки дубовий ліс. На жаль, у часи німецької окупації його було майже весь вирубано. Залишився самотньо стояти на узбіччі лише один дуб, який згодом і назвали Батьківським. За повір’ям, кожному перехожому варто притулитися до нього і побажати, аби діти росли слухняними, мали щасливу долю.

— Чому саме «Школа природи»? Тому що лише за кількасот метрів від будівлі починається ліс, — пояснює Юрій Балюк. — Разом з учнями нерідко вирушаємо в походи. Так вони краще пізнають край, у якому зростають, вчаться цінувати природу. Та й загалом подібні «зелені» класи просто необхідні для сільських шкіл.

Також своїм гостям учні та вчителі пропонують узяти участь у майстер-класах із розмальовування медових пряників та виготовлення сувенірів із дерева. Крім того, у цій школі існує аматорський театр ляльок «Рукавичка», юні артисти якого демонструють свої акторські здібності глядачам.

Відверто кажучи, приємно було бачити, як вчителі та учні не лише намагаються самі дізнатися якомога більше про малу Батьківщину, а й стараються розповісти про свою громаду, своє село іншим, залучаючи поціновувачів зеленого туризму.

Погода

Веселим олівцем

Кар07122018

— На кого ж ви мене залишаєте?!

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фотоетюд08052018

На Михайлівській — звуки музики.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки