Під час виробничої наради: в. о. голови правління ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» Василь Куницький, начальник планово­економічного відділу Тетяна Романчук та директор з економіки і фінансів Людмила Бардовська (ліворуч).
Під час виробничої наради: в. о. голови правління ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» Василь Куницький, начальник планово­економічного відділу Тетяна Романчук та директор з економіки і фінансів Людмила Бардовська (ліворуч).

Наша розповідь — про ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал», підприємство, добре відоме і в області, й в Україні.

У 1956 році була прийнята державна програма з модернізації залізниці й тоді було вибрано м. Коростень для будівництва нового заводу із виробництва залізобетонних шпал, враховуючи місцеві запаси щебеню і піску. Через рік розпочалося будівництво, а вже 3 липня 1958 року була випущена перша шпала. Але для налагодження повноцінного масового виробництва (уведення в дію 4 технологічних ліній) знадобилося декілька років. На початку 60­их ЗБШ запрацював на повну силу і став випускати до півтора мільйона шпал на рік.

Нині це — єдине державне підприємство такого профілю, яке стабільно забезпечує залізничне господарство України залізобетонними шпалами.

– Завод сьогодні спроможний виготовити 800 тисяч шпал і 1500 комплектів брусів стрілочних перегонів на рік, — розповідає в. о. голови правління ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» Василь Куницький. — Та все залежить від потреб Укрзалізниці. У цьому році, наприклад, вітчизняні залізничники різко збільшили замовлення, бо запланували велику модернізацію колійного господарства. І ми маємо бути готовими, за попередніми прогнозами, виготовляти орієнтовно 600 тисяч шпал на рік.

Нині на підприємстві працюють 448 осіб із середньомісячною зарплатою 9 тисяч 100 гривень. Це кваліфіковані робітники і спеціалісти, які десятками років трудяться на заводі.

Завод постійно модернізується, технологічно оновлюється. Наприклад, торік тут повністю відмовилися від пропарювання за допомогою газу, бо газ дуже дорогий і його успішно замінили дровами та відходами деревини. Поставили нове теплове обладнання, зекономили значні кошти. Провели також радикальний благоустрій території, чітко впорядкували та унормували роботу цехів, навели порядок на виробництві, на робочих місцях. Тепер працівники трудяться у чистоті, вони забезпечені одягом, харчуванням і повним соціальним пакетом.

Як відомо, теперішня українська залізнична колія радянського формату не сумісна із європейською за шириною. Зате за якістю вона перевершує європейську, — стверджують фахівці. І саме завдяки міцній залізобетонній основі. Ширина української колії становить 1520 сантиметрів, а європейської — 1435.

– Ми елементарно можемо випускати і європейську шпалу, нам лише необхідно відсунути на декілька сантиметрів підрельсову основу. Але поки що такої потреби немає, — уточнює Василь Куницький, — наша українська шпала — «44­струнна», всередині бетону дроти йдуть, а європейці у кожну шпалу всього 4 арматурини закладають. Тому наша шпала — витриваліша, тож залізничники не поспішають переходити на європейську колію. Хоча коростенські виробники можуть одночасно виготовляти шпали і українського, і європейського стандарту.

98% продукції Коростенський ЗБШ відправляє нині для потреб Укрзалізниці. Але ж для виробництва шпал необхідна сировина: щебінь, пісок, металевий дріт і цемент. Пісок і щебінь закуповуються на місцевих кар’єрах. Начальник планово­економічного відділу Тетяна Романчук каже, що завдяки «твердим» замовленням від Укрзалізниці підприємству стало простіше планувати роботу. Тут вже підрахували, що за 60 років на ЗБШ виготовили 41 мільйон штук шпал, а в перспективі їх будуть робити ще більше.

Директор із економіки і фінансів Людмила Бардовська стверджує, що стабільна робота заводу дає змогу виділяти немалі суми для фінансування соціальних програм. Як і раніше, кожному працівнику тут виплачують гідну заробітну плату, забезпечують соціальним пакетом, а також є премії, путівки на оздоровлення, матеріальна допомога. Все це чітко прописане у колективному договорі між адміністрацією підприємства і профкомом.

ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» відновив традиційні економічні зв’язки із суміжними підприємствами Коростеня, зокрема, Коростенським УТОСом.

– Дуже важливо, що Коростенським заводом залізобетонних шпал вже 22 роки незмінно керує Василь Іванович Куницький. Він зміг утримати це виробництво й у важкі часи, не дав йому занепасти і збанкрутувати, — вважає директор Коростенського УТОСу Степан Жидких. — Завдяки цьому вижили й ми, адже наше підприємство, де працюють незрячі, отримує регулярні замовлення від ЗБШ. Вже майже 15 років ми взаємовигідно співпрацюємо і прямо скажу, багато в чому економічно залежимо від партнерів. Виготовляємо деякі комплектуючі, зокрема, металевий гребінець, на який натягується дріт і заливається бетон. Ми добре розуміємо, що Коростенський ЗБШ міг би давно знайти й інших постачальників цих гребінців, але Василь Іванович Куницький — незмінний у цій своїй позиції, дає стабільну роботу нам, незрячим людям, яких у Коростені проживають майже тисяча. Це, мабуть, його кредо — допомагати тим, кому складно, важко зараз виживати, адже реально сьогодні люди із інвалідністю мало кого цікавлять. Багато хто промовляє палкі слова, а конкретної допомоги для нас немає. У свою чергу, ми дуже боїмося підвести своїх стабільних партнерів, робимо високоякісну продукцію і навіть часом беремо кредити, щоб не зірвати заплановані поставки. Ми не уявляємо свого подальшого економічного існування без кооперації зі ЗБШ, без стабільної роботи для нього, — запевняє Степан Степанович.

Задоволені роботою Коростенського ЗБШ і керівники міста.

– Це — провідне і бюджетоутворююче підприємство, — стверджує Коростенський міський голова Володимир Москаленко. — Там трудяться майже півтисячі працівників, які мають високі заробітки, а завод сплачує чималі суми до міського бюджету. Умови праці там також непрості, все­таки — бетонне виробництво, але було проведено гарний благоустрій, організовано належний рівень охорони праці. Завод неодноразово відвідували зарубіжні гості, керівники нашої держави, і всі відзначали високу організацію цього «важкого» виробництва. Без сумніву, це — промисловий флагман Коростеня.

Зазначу, що на Коростенському ЗБШ працює дуже злагоджений колектив, який неодноразово відстоював свої трудові права і свого директора, коли це було необхідно.

І для нашої громади дуже важливо, що керівник цього підприємства Василь Іванович Куницький є головою Асоціації підприємств міста Коростеня. Він добре знає як організувати, налагодити, допомогти колегам. Його поради є завжди вагомими і корисними для керівників інших підприємств. Завод залізобетонних шпал надає також допомогу нашим школам, лікарням, будинку престарілих, брав участь у благоустрої міського парку. Його участь у соціальних програмах є дуже вагомою. Він налагодив також взаємовигідну кооперацію з іншими підприємствами міста, тим же Коростенським УТОСом. Незрячим було б дуже сутужно нині, якби Коростенський ЗБШ не давав їх підприємству постійні замовлення. Чомусь ця громадська організація незрячих людей стала в державі нікому не потрібна. І лише завдяки кооперації із ЗБШ вони тепер мають постійні роботу і зарплату.

Василь Куницький має величезний досвід господарника і керівника: пройшов трудовий шлях від слюсаря, майстра, механіка до головного інженера і директора цього великого підприємства. Його авторитет на підприємстві та в місті — незаперечний; він — депутат міської та обласної рад, член Коростенського міськвиконкому. Ця людина має високий рівень моралі й культури, сучасне бачення проблем міста і простих людей, чого зараз нам дуже не вистачає, — зазначив Володимир Москаленко.

Щиро вітаємо ПрАТ «Коростенський завод залізобетонних шпал» із 60-­річчям!

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар10072018

— Я їм тільки ту ковбасу, яку їсть мій кіт.— А може в те ковбасне місиво мишей добавляють?

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Лінки