Луківський сільський голова І.А.Венглівський.
Луківський сільський голова І.А.Венглівський.

15 червня на Малинщині відзначатимуть визначну подію — 95-річчя з дня заснування Луківської сільської ради. Сьогодні на території п’яти населених пунктів громади — Луків, Буків, Бучків, Забраного та Сичівки — мешкають 748 осіб. Площа — 61,25 квадратних кілометра. Територія Луківської сільської ради межує з трьома районами області: Радомишльським, Хорошівським та Коростенським.

Четверте скликання селяни довіряють очолювати громаду палкому патріоту краю, працелюбу, прихильнику українських культури та мистецтва, голові Асоціації сільських голів Малинського району Івану Андрійовичу Венглівському.

З історії Луківської сільської ради

Луківська (до 7 червня 1946 року — Дерманківська) сільська рада Малинського району була утворена 1923 року. До її складу тоді входили с.Дерманка (нині с.Луки) та хутори Зелена Діброва й Кошарки Стремигородської волості Радомисльського повіту (у квітні 1923 року включена до складу Чоповицького району Малинської округи). 28 листопада 1924 року цій сільраді були підпорядковані с. Сичівка та хутір Рихта ліквідованої Сичівської сільради. Той рік громада зустріла вже у складі Потіївського району, проте пізніше громада повернулася до Чоповицького району. Реформи адміністративно-територіального устрою не давали спокою громаді протягом довгих років. З 5 лютого 1931 року до 17 лютого 1935 року Луки входили до складу Малинського району, а з 17 лютого 1935 року — знову до Чоповицького району аж до його ліквідації 28 листопада 1957 року. 31 рік із перервою (липень 1941 — грудень 1943 роки) сільрада проіснувала як окрема адміністративно-територіальна одиниця, аж поки 11 серпня 1954 року не була об’єднана з Буківською сільрадою. В її складі громада встигла побувати у підпорядкуванні Малинського (1957 — 1964) та Коростенського районів (1964 — 1966). З 1966 року й донині входить до складу адміністративно-територіальних меж Малинського району.

17 червня 1988 року Луківська сільрада відновила свою діяльність після перенесення до Луків центру Буківської сільради, куди увійшли села Буки, Бучки, Забране та Сичівка

З часу заснування Луківської сільської ради її головами були Володимир Колесніков, Іван Безкоровайний, Броніслава Рехальська, Олександр Гаєвський, Володимир Кручак, Амброзій Світельський, Василь Фещенко, Микола та Марія Слобожани, Дмитрій Залізко, Франц Поліновський, Петро Омельчук.

Здобутки ради

Напередодні ювілею вдалося зустрітися з І.А.Вен­глівським, розпитати про реалізовані ним та його командою проекти й плани на майбутнє.

— Іване Андрійовичу, розкажіть, будь ласка, чим живе нині очолювана вами громада?

— Сьогодні на території громади розташовуються три клуби, стільки ж ФАПів, дві бібліотеки, чотири магазини, 10 приватних промислових підприємств, що займаються виготовленням плит із граніту та габро, видобутком і реалізацією каменю. ТОВ «Коростень-Агро», яке орендує у жителів громади приблизно 1 тис. га земель, Луківська ЗОШ І-ІІІ ступенів, де навчаються 115 учнів.

— Знаю, що сидіти, склавши руки, ви не звикли. Що вдалося зробити для рідної громади та її жителів?

— Справді, як уродженець Забраного, знаю не з чуток всі проблеми й здобутки земляків. Намагаюся покращити їх життя. Серйозні проекти вдається втілити в життя завдяки бюджету сільської казни, який становить близько мільйона гривень. Наприклад, у 2009 році здійснили реконструкцію ФАПу в Луках, а в серпні 2014 року відкрили відреставроване приміщення медично-культурного центру, розташованого в Буках. У червні 2016 закінчили асфальтувати вулицю Шкільну в Луках. 9 вересня минулого року в Забраному гості перерізали стрічку на новому приміщенні клубу та ФАПу. Також було змонтовано, до речі, вперше на території Малинщини, вуличне світлодіодне освітлення, яке заряджається від сонячних панелей. «Гарячим» видалися січень-лютий нинішнього року, адже замінили на нові, металопластикові, всі вікна в школі й відремонтували обладнання в котельні навчального закладу.

Добрі справи, окрім депутатів та членів виконкому сільради, з якими маю повне взаєморозуміння, допомагають здійснювати й мої давні друзі, земляки та однодумці: народний депутат України В.М.Кривенко; депутати Житомирської обласної ради — заслужений працівник сільського господарства, наш земляк із Чоповичів М.М.Рудченко, В.П.Перегуда, заслужений будівельник України, генеральний директор ТОВ «Юнігран» С.В.Диняк; депутати Малинської районної ради В.М.Кашиця та В.І.Костєрєв; керівництво органів влади району; керівники ряду приватних підприємств, розташованих на території громади, ? Є.О.Олійник, В.В.Поліщук, Р.І.Кравченко, В.Ф.Лісовський, М.В.Пилипчук, О.Л. Криницький, Б.В.Кручак, В.А. та О.М. Ярмоченки.

Наприклад, завдяки Віктору Миколайовичу Кривенку в минулому році з Держбюджету для нашої громади надійшло 200 тис. грн. для утеплення клубів у Забраному та Буках. А Микола Миколайович Рудченко допоміг у Забраному встановити п?ять сонячних батарей, що стало своєрідним «ноу-хау» для Малинщини. Наш земляк із Забраного Віктор Петрович Перегуда посприяв виділенню коштів із обласної казни на освітлення вулиць у рідному селі та Луках, а також встановлення нового бетонного паркану в Забраному, активно підтримує й місцеву школу, проведення різноманітних культурно-мистецьких заходів на території громади. Жодного разу не відмовив, коли звертаюсь, і Сергій Васильович Диняк, адже дороги на території громади бажають кращого... Є співпраця й розуміння проблем жителів нашої громади й у голови райради М.С.Левковця та голови райдержадміністрації Д.В.Кисельчука. Налагодилася співпраця й з філією «Іршанський ГЗК» ПАТ «Об’єднана гірничо-хімічна компанія», котра допомагає грейдерувати дороги, посприяли в ремонті даху ФАПу в Забраному.

Учні Луківської ЗОШ І­ІІІ ступенів із вчителем фізики та інформатики А.І.Виговським і заступником директора з навчально­виховної роботи Л.І.Худиківською.
Учні Луківської ЗОШ І­ІІІ ступенів із вчителем фізики та інформатики А.І.Виговським і заступником директора з навчально­виховної роботи Л.І.Худиківською.

— Ви ж родом із Забраного?

— Закінчив іршанські середню та музичну школи. Після закінчення відділу духових інструментів Житомирського коледжу культури та мистецтв імені І.Огієнка працював директором будинку культури в Буках Луківської сільської ради, створив та опікувався духовими оркестрами у Луках, Устинівці Малинського та Меленях Коростенського районів. Згодом люди довірили крісло сільського голови... Надійним тилом і підтримкою для мене є моя родина — дружина Олена та двійко донечок — Вікторія і Катерина. Вільний від роботи час намагаюсь проводити зі своїми найріднішими, адже вважаю, що саме родина — це той острівець любові та поваги, де на тебе постійно чекають, розрадять і допоможуть.

— Свого часу завдяки музиці ви познайомились із багатьма відомими людьми...

— Часто беру участь у різноманітних конкурсах і фестивалях, що відбуваються у нас, на Поліссі, а також в інших містах нашої країни, у Білорусії. Багаторічна «дружба» з музикою подарувала багаторічну дружбу з відомими майстрами сцени, народними артистами України — керівником ВІА «Древляни» Юрієм Градовським, батьки котрого родом із Тарасівки сусідньої Устинівської сільради, Миколою Свидюком, Анатолієм Говорадлом, Оксаною Білозір, Михайлом Поплавським, Павлом Зібровим, Павлом Мрежуком. Частими гостями на різноманітних святах, що відбуваються на території нашої сільради, є відомі аматорські колективи області, а також духовий оркестр із білоруського Єльська. До речі, на території Луківської сільської ради вперше в районі започаткували проведення Днів сіл. Перше таке свято відбулось 2003 року в Забраному.

Пам’ятник загиблим воїнам-­землякам у центрі Луків.
Пам’ятник загиблим воїнам-­землякам у центрі Луків.

— Маєте відомих вихідців з громади, котрими пишаються селяни?

— Кожна громада, мабуть, має славних земляків. Наприклад, у Буках народився радянський архітектор, заслужений будівельник УРСР, орденоносець Анатолій Володимирович Добровольський, котрий створив проект забудови Хрещатика, кінотеатру «Україна», станції метрополітену «Хрещатик» та багато інших. У Забраному народилися заслужений юрист України, колишній народний депутат декількох скликань, професор Володимир Стретович, депутат Житомирської обласної ради, директор Чоповицької гімназії І-ІІІ ступенів Віктор Петрович Перегуда, директор ПМП «Полісся», депутат Малинської райради Вячеслав Михайлович Кашиця та багато інших.

— Люди шанують вас і за те, що не забуваєте про ветеранів.

— Як же без цього, це ж мій святий синівський обов?язок. Нині в нас проживають один інвалід Великої Вітчизняної війни та семеро солдатських вдів, котрі оточені увагою й турботою з боку сільради. Є у нас також і двоє учасників АТО — Л.І.Маслюк із Сичівки та Д.О.Скуріхін із Луків, котрі також разом із членами їхніх родин отримують постійну допомогу й увагу.

— У березні нинішнього року трапилося горе в родині багатодітної мами з Сичівки Світлани Омельчук — згоріли будинок, все майно, документи, загинули двійко її діток...

— У таких випадках сільська рада та її депутатський корпус, жителі громади не стоять осторонь. Нині вже придбано родині погорільців новий будинок, відновлені документи, зібрані необхідні речі, продукти харчування тощо...

— А яка ваша думка щодо процесу децентралізації?

— Наша громада — цілком самодостатня, всі нагальні питання, що стосуються забезпечення нормальної життєдіяльності мешканців, вдається вирішувати власними силами. Всі заклади соціальної сфери забезпечені необхідним. У найближчих планах — обгородити бетонним парканом кладовища у Сичівці та Луках, продовжувати встановлення сонячних батарей, асфальтування вулиць населених пунктів. Луківська громада отримала дві пропозиції про вступ до громад від Іршанської та Чоповицької ОТГ Хорошівського й Малинського районів. Жителі нашої громади поки не бачать доцільності в об’єднанні. Вважаю, що в таких питаннях поспішати не варто, як мовиться, час підкаже.
Життєвий девіз Івана Венглівського: «На місці сидіти не можна, треба постійно йти вперед, удосконалюватись. Усе, що обіцяєш людям, слід виконувати. Я прагну, щоб мої односельці були щасливими й успішними на своїй малій Батьківщині, а молодь залишалася жити й працювати на рідній землі».

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар03082018

— Галю! Це було востаннє — не відлітай!..

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фотоетюд27072018

Тату нині в моді.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки