Головний лісничий ДП «Городницьке лісове господарство» Леонтій Валінкевич.
Головний лісничий ДП «Городницьке лісове господарство» Леонтій Валінкевич.

Зараз вже ні для кого не секрет, що більшість мисливських угідь Житомирщини орендують «багаті дяді» із Києва, Житомира. До речі, місцеві бюджети від їх діяльності не отримують жодної копійки. А ось у Городницькому держлісгоспі діє своя мисливська дільниця. Тут лісівники вирішили створити і розвивати власну мисливську галузь, щоб більш ретельно контролювати кількість звірини у городницьких лісах.

У штаті дільниці — 8 мисливствознавців: начальник і семеро єгерів. Площа власного мисливського господарства сягає 25 тисяч гектарів, а це 60% території лісгоспу. Лише третину лісових угідь тут віддали в оренду мисливсько­рибальським клубам «Случ» і «Рись».

— Основа нашої діяльності — охорона і відтворення диких тварин, — пояснює начальник мисливської дільниці Городницького держлісгоспу Микола Шевчук. — Цьогорічна зима трохи затягнулась, тому довелося звірину підгодовувати і в березні. А незабаром, з приходом теплих днів, доведеться знову засівати кормові поля, щоб виростити вдосталь кормів для наступної зимівлі. Переважно ми вирощуємо кукурудзу і кормові буряки, це улюблена підгодівля диких тварин. Кожен мисливець ще певною мірою має бути агрономом і зоотехніком, — каже Микола Шевчук.

— Ми створили власну мисливську дільницю і додали собі, зрозуміло, проблем, — розповідає головний лісничий ДП «Городницьке лісове господарство» Леонтій Валінкевич. — Але вважаю, що ми діємо раціонально, тому що у своїх володіннях почуваємося господарями і краще знаємо, які види птахів і тварин водяться у лісі, скільки їх, якої допомоги вони потребують. Ми підходимо до ведення лісового господарства комплексно, адже ліс — це не лише дерева, а й місце перебування десятків тисяч живих істот, які жили тут за мільйони років до появи людини. І зараз ми не повинні забирати у них їх традиційне середовище або руйнувати їх зони комфорту. Тому ми вважаємо, що зараз слід більш виважено і професійно організувати і координувати сучасне мисливство, — пояснює Леонтій Михайлович.

Мисливствознавці (зліва направо): єгер Михайло Тукайло, начальник мисливської дільниці Микола Шевчук, єгер Іван Шевчук.
Мисливствознавці (зліва направо): єгер Михайло Тукайло, начальник мисливської дільниці Микола Шевчук, єгер Іван Шевчук.

Городницькі лісівники ведуть щоденний моніторинг ситуації з проживання та переміщення диких тварин у місцевих угіддях, а взимку звірина тут має вагому підтримку у вигляді підгодівлі. Тутешні дикі свині, лосі й косулі давно «вивчили» графіки заповнення лісових годівниць, куди лісівники центнерами доставляють пахуче сіно, кукурудзу, коренеплоди і навіть деякі комбікорми. Часто сюди навідуються й зайці, якщо не можуть знайти достатньо корму на засніжених і замерзлих полях.

Мисливствознавці Городницького держлісгоспу добре знають приблизну кількість лісової живності, її щоденні потреби й раціони. Під постійним контролем також тут бобри, видри, ондатри, а ще — норка американська, яка облюбувала колишні торфові розробки і місцеві болота.

Ясна річ, що в сезон полювання фаховий контроль посилюється, лісівники організовують його за суворими правилами та нормами. Сучасне мисливство має бути цивілізованим і добре координованим, не зводитись до простої гонитви за дикими звірами і стріляниною. Адже це, насамперед, — активний відпочинок на природі, яким передбачено, передусім, не нанесення їй шкоди. У поліських лісах, на жаль, не поменшало браконьєрства, отож лісівники області й городницькі у їх числі вважають, що тепер назріла потреба у створенні єдиного координаційного центру, який би об’єднав зусилля всіх громадських мисливських клубів і організації щодо цивілізованого ведення і розвитку мисливської галузі. Зрозуміло, що така мисливська спілка має бути в області, адже цю ідею, окрім лісівників, підтримують екологи ну і, звичайно, самі мисливці.

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар1962018

Без слів.

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО. 

Фотоетюд

Фотоетюд12062018

Мальовничий куточок Полісся.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки