Голова Глибочицької ОТГ Сергій Сокальський. Фото Володимира СОБОЛЯ.
Голова Глибочицької ОТГ Сергій Сокальський. Фото Володимира СОБОЛЯ.

Той лютневий четвер, коли ми зустрілися з сільським головою Глибочицької об’єднаної територіальної громади С.В.Сокальським, був його 47­им робочим днем у цьому статусі. В коловерті проблем, які постали, як зізнався Сергій Вікторович, не лише дні, а й хвилини розплановані: зустрічі з господарниками, відвідини сіл, прийом громадян, засідання з апаратом ради, візити у вищі владні кабінети — ось, далеко не повний перелік щоденних справ.

Такого прискореного ритму вимагає не лише масштабність нових обов’язків, а й те, що Глибочицька ОТГ об’єднала в своєму складі кілька сусідніх із Житомирським районом сіл Коростишівського району.

Свій — серед своїх

Сокальський пишається тим, що в Глибочиці він — своя людина. Тут народився, ходив до школи, тут трудилися в колгоспі його батьки — ветлікар і бухгалтер, а потім і сам Сергій сів за кермо трактора.
Життя «відірвало» його на певний час від рідного села — навчання в сільгосптехнікумі, вищому навчальному закладі, здобуття спеціальності економіста й наукового звання кандидата економічних наук. Навчаючись, підробляв у комерційних структурах, аби протриматися самостійно. Та ніколи не виникала в нього думка поїхати в чужі краї на заробітки, не рвався, одержавши освіту, на роботу у великі міста.

— Село — мій рідний дім, земля — то моя робота, — говорить він просто, без патетичних ноток. — У Глибочиці — моє коріння.

Односельці, друзі, котрі добре знають Сокальського, запропонували йому балотуватись на посаду сільського голови: мовляв, ти ж, Серію, — наша людина, знаєш сільські проблеми. Із 2006 року чотири скликання поспіль довіряли йому селяни чотирьох сіл, що на території Глибочицької сільради, цю непросту посаду.
Сокальський зізнається:

— Попервах мені здавалося, що всі місцеві проблеми — мов на долоні й буде їх не дуже важко розв’язувати. Коли ж подивився на все «новими очима», побачив: багато що треба починати з нуля. Саме тоді переконався, що справді один у полі — не воїн. Аби зрушити те, на що чекали люди, потрібна команда. І створили її. Мої однодумці, з котрими всі ці роки працював пліч­о­пліч, — члени апарату ради, депутати. Їм надзвичайно вдячний.

Такий уже стиль роботи Сокальського, що завжди визначає, насамперед, пріоритети, аби не захлинутися в проблемах. Тож коли очолив сільраду, вважав найголовнішим розвиток інфраструктури — того, що необхідно для мешканців. І почалися ремонти в школах, клубах, ФАПах, лікарській амбулаторії, дитячих садках, назви яким, до речі, давав сам голова. Буквально по роках пам’ятає, що й коли в якому з сіл з’явилося. Радіє, що розкішним став дошкільний дитячий заклад «Веселка». Пишається Сокальський тим, що вчасно взялися за ремонт комунальних доріг, які потопали восени в багнюці, а взимку — в снігу. Провели вуличне освітлення в усіх селах. Заасфальтували дорогу до храму й стоянку для 50 автомобілів. Упорядкували місця пам’яті про односельців, які пішли з життя.

Зрозумів сільський голова, що «толокою», стихійно важливих робіт не провести. Тож і створили комунальне підприємство «Полісся сервіс», яке має необхідну техніку й на плечах якого — благоустрій населених пунктів, надання різних послуг населенню, догляд за станом доріг.

Гордістю С.В.Сокальського й усіх жителів є чудовий спортивний комплекс імені земляка — вчителя фізкультури В.І.Міщенка. За цією номінацією у конкурсі, що проводився в рамках Ради Європи, їхня сільрада одержала звання «Кращий практик місцевого самоврядування».

Шлях до об’єднання

За десять непростих років, що очолює Сокальський Глибочицьку сільраду, міцно стали на ноги села, котрі розташовані на її території. Допомагало значно глибше бачити сільські проблеми те, що очолював Асоціацію сільських і селищних рад Житомирської області. Розумів: час маленьких сільрад із дотаційними бюджетами, котрі ледь зводили кінці з кінцями, минув. І коли в країні почала «розкручуватися» децентралізація, Сокальський із командою були готові «перейти на нові рейки».

Постало питання: з ким об’єднатися. Головним у цьому процесі Сергій Вікторович вважав не тягнути, як мовиться, на налигачі людей до цього, а поважати їх волю. Досить міцна Глибочицька громада мала право вибору. Були варіанти.

Серед них — і Житомир. Та щоб зробити правильні висновки, врахувати думку членів громади, пригадує тепер Сокальський, депутати пішли з анкетами в свої округи. Переважна більшість людей висловилися за об’єднання села з селом.

Тож запропонувала Глибочиця союз Вересівській і Левківській сільрадам. Однак ті вирішили бути самостійними.

Завідуюча дитсадком «Веселка» Юлія Кобернюк (ліворуч) і вихователька Валентина Медведюк із дітворою.
Завідуюча дитсадком «Веселка» Юлія Кобернюк (ліворуч) і вихователька Валентина Медведюк із дітворою.

Тоді ініціювали об’єднання з сільрадами Коростишівського району, котрі межували з Глибочицею, — Кмитівською й Студеницькою. Провели знову опитування людей. А Сергій Вікторович тим часом робив «екскурсії» шістьма селами, що входили до цих сільрад, детально вивчаючи їх проблематику. По­дружньому зустрілися з сільськими головами В.М.Яремчук і В.А.Матвійчуком. У бесідах дійшли згоди. Об’єднала їх спільна мета — зробити кращим життя мешканців, зберегти село. Тож у січні минулого року почався юридичний процес об’єднання. А вже 27 березня було одночасно прийнято рішення трьох сільських рад про створення об’єднаної територіальної громади з адмінцентром у Глибочиці. 29 жовтня пройшли вибори, котрі узаконили цей союз, об’єднавши 10 сіл із населенням понад 6500 осіб.

До 1 січня ц. р. сільради працювали ще на своїх бюджетах. 2 січня Глибочицька ОТГ перейшла на прямі міжбюджетні трансферти з Міністерством фінансів.

А для Сокальського почався новий час, який він вимірює на хвилини. Свою рідну Глибочицю знає достеменно — від предків до нинішнього часу! Навіть відкрили Музей історії сіл Глибочицької сільради, а місцевий автор Ігор Станько написав «Літопис землі Глибочицької». Сергій Вікторович знає: треба зробити все, щоб рідними, а не приймаками почувалися жителі сіл, які ввійшли до об’єднаної громади й повірили йому.

Допомогло те, що ще до виборів провели анонімне анкетування в селах. Воно допомогло визначити найпекучіші проблема, а, отже, й накреслити пріоритети, їх черговість при розробці програми соціально­економічного розвитку та бюджету ОТГ на 2018 рік. Є у голови так звана робоча дорожня карта: що й у яких селах треба спочатку робити. Провели вже три сесії ради, до складу якої входять 26 депутатів, сформували 5 постійних комісій, затвердили структуру виконавчих органів. Як і раніше, до цієї команди входять досвідчені й вмілі організатори — заступник голови В.Д.Семотнюк та секретар ради О.М.Кононюк.

Нині головним болем Сокальського стала кадрова проблема. Створили всі необхідні відділи та служби при ОТГ, але укомплектовані вони спеціалістами лише частково.

— Взяти працівника у відділ — не проблема, бажаючих чимало: Глибочиця — під боком у Житомира. Але нам потрібні вмілі фахівці. Тож шукаємо, приглядаємося до претендентів.

Сучасний керівник Сокальський розуміє: без інвесторів життя громади не налагодити.

— Тож є вже перші напрацювання, — похвалився Сергій Вікторович і показав угоду про співробітництво між сільською радою Глибочицької ОТГ та Агенцією регіонального розвитку Житомирської області, підписану 8 лютого, де чітко виписані напрямки та шляхи реалізації заходів. Нині приступили й до розробки Стратегії розвитку ОТГ на 2018 — 2022 роки. А якщо накреслені перспективи, то громада має майбутнє.

Що може староста

У приміщенні Кмитівської сільради, куди приїхали разом із менеджером ОТГ Віталієм Сівком, гарно й по­жіночому затишно: всюди — квіти, порядок.

— Недавно зроблено ремонти, бачите, як усе виблискує, — похвалилася В.М.Яремчук — донедавна сільський голова, а нині в. о. старости Кмитівської сільради, котра зустріла нас.

— Не шкодуєте, що втратили керівну посаду? — поцікавилися.

— Якщо відверто, — ні. Зараз не той час, аби амбіції показувати й за крісло триматися, — посміхнулася Валентина Миколаївна й уже серйозно: — Ми розуміли, що самостійно довго не протягнемо, фінанси не дозволять. Треба об’єднуватися.

В.М.Яремчук розповіла про історію того об’єднання.

— Виявилося, що взяти нас до себе бажаючих вистачає, — і пригадала, як надійшла пропозиція з Коростишівської міської ради. Але жителі їхніх трьох сіл не погодилися. Боялися, що загубляться вони там, десь серед задніх опиняться.

Вивчала ситуацію й створена ініціативна група. Радилися зі Студеницькою сільською громадою, котра теж була стурбована проблемою об’єднання. Провели разом опитування селян.

— І якось вималювалося, що найприйнятніший варіант — то Глибочицька сільрада, — сказала Валентина Миколаївна й пригадала зустріч із С.В.Сокальським. — Тоді я відразу поставила умову: не закривати школи, клуби, дитячі садочки.

І почула: «Я прагну створювати, а не закривати». Таке бачення об’єднання мені сподобалося, — розповіла Людмила Миколаївна. — А ще поцікавилася, чи не перетворюся я з сільського голови на листоношу — документи, довідки з Кмитова до Глибочиці доставляти. Я ж не «панерова» людина, звикла до справ, до живої роботи.

Та Сокальський, посміхнувшись, заспокоїв:

— Повірте, староста — це відповідальна посада, й надалі будете за обов’язками як сільський голова, ви ж — член виконкому сільської ради Глибочицької ОТГ, член нашої команди.

В. о. старости Валентина Яремчук (праворуч) і діловод Оксана Зябкіна бесідують із жителькою с. Кмитова Тетяною Пухтаєвич та маленькою Марічкою.
В. о. старости Валентина Яремчук (праворуч) і діловод Оксана Зябкіна бесідують із жителькою с. Кмитова Тетяною Пухтаєвич та маленькою Марічкою.

І тепер В.М.Яремчук підтвердила, що справ у неї вистачає. Із задоволенням показувала заклади, котрими пишається громада: просторий клуб, де кипить гурткова робота, проводиться дискотека; школа; гарний дитячий садочок; сучасний тренажерний зал, який відвідує не лише молодь, а й солідні люди.

А ще Валентина Миколаївна підтвердила, що С.В.Сокальський виявляє турботу про приєднані села. Нещодавно завдяки його допомозі відновлено 2 рейси маршрутки «Житомир — Велика Кошарища», якою 314 пільговиків можуть їздити при потребі безкоштовно.

...Має Глибочицька ОТГ свій своєрідний статут, у якому викладені проблеми, котрі треба розв’язати. Його девіз: «У єдності — наша сила».

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Фотоетюд

Лінки