Професійний вибір у нього був великим, але обрав він те, що завжди було ближчим до душі — господарювання на землі. У селі Старому Майдані Пулинського району всі знають, що керівник сільськогосподарського виробничого кооперативу «Маяк» Леонід Олександрович Корзун — це людина-­легенда. Більше 40 років очолює місцеве сільськогосподарське підприємство, а розпочав тут свою трудову біографію ще у далекому 1972-­му з агронома, пізніше був обраний головою колгоспу «Маяк», затим — головою колективного сільгосппідприємства «Маяк», а тепер — голова однойменного сільгоспкооперативу. Змінювалися часи, структура, форми й методи господарювання, але назва господарства і прізвище керівника залишилися незмінними. Радикально змінилося і саме виробництво сільськогосподарської продукції, подекуди воно стало високотехнологічним, а подекуди — залишилося органічним.

У 1972 році колгосп «Маяк» утримував на балансі 2400 га сільгоспугідь; у тваринницькій галузі налічувалось 1600 голів ВРХ, 100 свиней і 150 коней; була велика кількість техніки та виробничих споруд. На той час у колгоспі трудилось 340 працівників.

Тепер у кооперативі «Маяк» працюють в залежності від сезону 25 — 35 чоловік, а виробнича інфраструктура скоротилася на третину. Після розпаювання колишньої колгоспної землі у 90-­ті роки, у Старому Майдані з’явилося ще декілька окремих фермерських господарств, а деякі власники паїв забажали самі на своїй землі господарювати. Помітно скоротилося й стадо, нині у кооперативі утримуються 400 голів ВРХ, 170 із яких — дійні корови.

— Тваринництвом на Поліссі вигідно займатись, — стверджує голова СВК «Маяк» Леонід Корзун. — Хоча можна досить часто почути й протилежну думку, адже це — дуже копітка і морочлива сфера, тому не всі хочуть ним займатись. Ми в господарстві кількість корів не плануємо скорочувати, бо кожного дня є «свіжа копійка» від проданого молока. Як і раніше, корів улітку випасаємо в полі, телят теж частково випускаємо на пасовища у теплу пору року. Тваринництво для нас є прибутковим, — переконує Леонід Олександрович.

Рентабельною залишилася і рослинницька галузь. Керівник кооперативу каже, що 2017 рік за результатами господарювання був дуже вдалим. Середня врожайність зернових тут сягнула за 40 центнерів з гектара.

— За 45 років свого головування це сталося вперше, — каже Леонід Корзун, — а овес дав ще більший врожай, ніж пшениця і жито (близько 50 центнерів з гектара). Вдалося утримати у «плюсах» і тваринницьку галузь, бо вдало продали 100 телят і щомісяця від реалізації молока отримуємо щонайменше 200 тисяч гривень. До того ж, на всі наші поля вистачає органічних добрив із ферм кооперативу. Чомусь зараз це деякі господарники вже не беруть до уваги. Мінеральні добрива однак не замінять органіку, а там, де її внесли, на 3 — 4 роки забезпечено високий врожай зернових. Та найважче зараз працювати з людьми. Навіть у віддаленому поліському селі непросто знайти сумлінну доярку і механізатора. А ще треба платити щорічну орендну плату власникам земельних паїв і платити немало — 8% від вартості паю, адже поруч працюють конкуренти, які також заманюють дрібних землевласників високими орендними ставками. Ми своїх працівників цінуємо, платимо гарну зарплату і забезпечуємо соціальний пакет, для села це непогано, — запевняє керівник сільгоспкооперативу.

Вся довколишня земля обробляється, вільних площ практично немає. Але обмеження земельного ресурсу зовсім не обмежує вдосконалення внутрішньогосподарського механізму. Кооперативу потрібні сучасна сільськогосподарська техніка, нові приміщення і нові технології вирощування сільськогосподарських культур. Зрозуміло, що для цього потрібно також багато грошей і часу.

Але оптимізм керівника вражає, у свої шістдесят з гаком років Леонід Олександрович енергійно і завзято веде свою справу. Він стверджує, що саме зараз йому стало легко працювати, бо ніхто не вказує де, коли і як сіяти та збирати, ніхто щодня не присилає перевіряючих. Все регулюють ринок і власний багаторічний досвід.

Єдине, чого просять сьогодні аграрії, особливо середні й дрібні — це доступних кредитів із невеликими відсотками і на 15 — 25 років, як у Європі. Також, вважає досвідчений керівник, потрібно спростити земельне законодавство, вилучивши із нього значну корупційну складову; полегшити земельні поневіряння фермерів і власників паїв. А головне — надати право місцевим громадам розпоряджатися земельним ресурсом, аби не доводилося їздити за кожним погодженням в обласний центр.

Неодноразово Леонід Олександрович бував у своїх європейських колег, зокрема, в Німеччині й Польщі, вивчав механізми європейського сільгоспвиробництва, а побачене і осмислене запроваджував у себе. Хоча місцеві менталітет і традиції під європейську модель важко «підігнати», а, можливо, й не завжди потрібно. Тому, як і раніше, кооператив «Маяк» підтримує село фінансово й інфраструктурно: водозабезпечення у школі, чищення сільських доріг, спонсорська допомога місцевій релігійній громаді — це лише частина соціальних проектів, які фінансуються сільгоспкооперативом, бо його керівник вважає, що село, соціальна й економічна стабільність — це не лише основа виживання, а його особиста відповідальність, відданість традиціям і сенс усього життя.

Погода

Веселим олівцем

Кар07122018

— На кого ж ви мене залишаєте?!

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Фотоетюд

Фотоетюд16022018

Зима — дітям забава.

Фото Сергія ЛИПКА.

Лінки