Роза Борисівна Єфремова (у центрі) з донькою Тетяною та подругою.
Роза Борисівна Єфремова (у центрі) з донькою Тетяною та подругою.

Другий рік свого другого століття відсвяткувала нещодавно Роза Борисівна Єфремова, жителька Брусилова. Попри вік, має відмінну пам’ять. А згадати є про що...

Народилася Роза Борисівна 1915 року в сусідньому районі. У грізні роки війни фашисти силоміць вивезли її до Німеччини. Але дівчина зуміла втекти, пробралася через лінію фронту — і потрапила в партизанський загін. Стала медсестрою, не раз ходила в розвідку. Тож за військові заслуги має ордени і медалі.

«По війні мама все життя працювала медсестрою, — розповідає Тетяна Герасименко, донька довгожительки. — Ще на фронті познайомилися з моїм батьком і прожили у парі понад 30 літ».

У свої 102 роки Роза Борисівна має чудову пам’ять — згадує свою бойову молодість. Цікавиться й новинами, але довго не може їх дивитися. «Теперішні тривожні події нагадують їй ту війну, — каже Тетяна Григорівна. — Тож мама як подивиться телевізор трохи, то просить мене виключити».

Цікаво, а який секрет довголіття у бабусі? Можливо, він — у правильній дієті? «Навряд чи, — посміхається донька. — Раніше вона їла все, не перебирала харчами. Тепер любить овочі — помідори та огірки. Небайдужа до риби, особливо полюбляє її у в’яленому вигляді».

Коли була молодшою, пані Роза знаходила розраду у вишивці, створювала цілі картини за допомогою голки і ниток. Тепер вже очі не бачать. Але чує бабуся добре.

«Моя донька (а мамина онука) якось також допитувалася у бабусі Рози, то який же секрет її довгих літ? — посміхається Тетяна Герасименко. — А вона у відповідь каже: «Це все — Божа робота». Мабуть, так воно і є».

Додати коментар

Захисний код
Оновити