Як дорогі серцю реліквії зберігає Олександр Станіславович факел Олімпійського вогню й кросівки, в яких він його ніс.
Як дорогі серцю реліквії зберігає Олександр Станіславович факел Олімпійського вогню й кросівки, в яких він його ніс. Фото автора та з архіву Олександра Кухарського.

 

Минає 40 років із того дня, коли 10 липня 1980 року мешканці нашої області зустрічали естафету Олімпійського вогню ХХІІ Олімпійських ігор. Одним із 121 учасника естафети був і дослідник історії спорту на Житомирщині Олександр Кухарський. Він із задоволенням поділився своїми враженнями та цікавими спогадами.

— Олександре Станіславовичу, історія запалення Олімпійського вогню пов’язана з Олімпійськими іграми, започаткованими стародавніми греками у 776 році до нашої ери. Перші сучасні Олімпійські ігри відродилися у 1896 році та відбулися в Афінах. А традиція запалення Олімпійського вогню на стадіоні повернулася лише у 1928 році на ІХ Олімпійських іграх, що відбулися в Амстердамі. Як відбувалося запалення Олімпійського вогню у 1980 році?

— Завжди мільйони мешканців нашої планети з великою радістю спостерігають за церемонією запалення Олімпійського вогню, його подорожжю до місця проведення Олімпійських ігор, по-доброму заздрять учасникам естафети. У 1980 році я по телевізору спостерігав за тим, як 17 липня на фоні мальовничих руїн з’явилася група молодих гречанок у білосніжних античних туніках, одна з яких тримала в руці факел. За допомогою увігнутого дзеркала від променів Сонця його запалила «верховна жриця» — грецька актриса Марія Масколо, котра була одягнута у світло-оливкову туніку. Перший факелоносец прийняв із її рук священний факел. Так розпочався довгий шлях естафети Олімпійського вогню ХХІІ Олімпійських ігор.

— За яким маршрутом пролягала естафета Олімпійського вогню?

— За визначений час Олімпійський вогонь пронесли Грецією, Болгарією, Румунією, Молдавією, Україною та Росією... Сотні тисяч мешканців сімох областей України урочисто зустрічали цю естафету.

Маршрут естафети територією України тривалий час узгоджувався. Розглядалися декілька варіантів. У перших із них Житомирської області не значилося. Лише наприкінці 1978 року затвердили остаточний маршрут. Одразу розпочалася копітка підготовча робота. Керівництво області затвердило склад організаційного комітету, який очолив заступник голови Житомирського облвиконкому Олександр Андрійович Гаркавенко. Дякую долі та пишаюся тим, що мені випала честь у 1977 — 1978 роках працювати під керівництвом такої мудрої, високоосвіченої людини. Скромність і простота у спілкуванні, виваженість у прийнятті рішень, висока відповідальність. Не випадково його згодом призначили заступником міністра легкої промисловості України, де він пропрацював до виходу на пенсію. У 1977 — 1978 роках Олександр Гаркавенко працював начальником обласного управління професійно-технічної освіти і відповідно до статуту очолював ВДСТ «Трудові резерви». Я ж працював у цій громадській організації тренером з легкої атлетики.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 07 липня 2020

 

Під час естафети Олімпійського вогню.
Під час естафети Олімпійського вогню.

 

Погода

Веселим олівцем

Кар11092020

Політичне телевізійне шоу.

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО

Брати наші менші

Брати15092017

«Пасися, овечко, поки тротуар не поремонтували»...

Фото Оксани ЛУК’ЯНЕНКО. м. Житомир.

Лінки