Випадково дізнався про те, що 14 травня цього року в Житомирській міській раді відбудеться засідання робочої групи з перейменування стадіону «Спартак» під головуванням заступника міського голови Марії Місюрової. Побував на цьому засіданні, що відбувалося за участю й представників громадськості, які начебто ініціювали це перейменування.

Які ж вони висували мотиви зміни назви? Один наголосив, що нова назва стадіону дозволить «відірвати дітей від комп’ютера та долучити до занять спортом». Невже, шановний пане чиновнику, коли ви зміните назву стадіону на «Хмеляр», «Юність», «Зірка Полісся» чи «Тетерів», то діти одразу ж побіжать на стадіон? Аби ж то! Не з цього треба розпочинати. Подивіться навкруги — дитячі та й дорослі очі майже цілодобово прикуті до телефонів, смартфонів і комп’ютерів. Через це у дітей — букети хвороб, відсутня логіка мислення тощо. Ще з десяток років — і здорова людина буде рідкістю в нашій країні. Цивілізовані народи вже давно зрозуміли шкідливість цього ноу­-хау.

Міський голова Сергій Сухомлин на одній із сесій наголосив, що зміна назви стадіону потрібна для «підвищення іміджу Житомира як спортивного міста».

Ще один «активіст» чомусь пов’язав назву «Спартак» із московською футбольною командою під однойменною назвою. Шановні молоді голови! Вивчіть історію гладіатора Спартака, а тоді давайте свої пропозиції. Як відомо з історії, територія Стародавньої Греції складалася з невеликих держав­полісів, які вели між собою війни за володіння новими територіями та рабами. Поміж них виділялася Спарта, де велика увага приділялася фізичній та військовій підготовкам воїнів, розпочинаючи з народження дитини. Воїни Спарти відзначалися своїми мужністю, хоробрістю, фізичною витривалістю, силою, швидкістю, кмітливістю, вмінням володіти зброєю. Саме на честь воїна-­спартанця і був названий хлопчик, який народився у Фракії (одна з невеликих держав Стародавньої Греції). У 80­му році до нашої ери, під час війни фракійців з римськими завойовниками, він потрапив у полон, був проданий у рабство. В місті Капуї його віддали у школу гладіаторів, звідки він зміг утекти. Сформувавши загін із 10 тисяч колишніх рабів і вільних орендарів, розпочав визвольну війну проти римлян. Однак у 71­му році до нашої ери 60-­тисячна армія Спартака була розбита військом римлян під орудою Красса. Тож на честь Спартака в наш час отримували назви спортивні товариства, клуби, команди тощо.

Історія житомирського стадіону «Спартак» розпочинається із 1923 року. Взагалі будівництву спортивних споруд у нашому місті приділялося мало уваги, починаючи з далекого 1804 року, коли Житомир став центром Волинської губернії. Перший стадіон розпочали будувати у травні 1921 року на Ярмарковій площі, на розі вулиць Базарної та Госпітальної (нині там знаходиться пам’ятник Жертвам голодомору). Місце вибрали досить невдало, адже силами підлітків за допомогою лопат потрібно було вирівняти високий пагорб. Планували відкриття стадіону до проведення губернської олімпіади. Але лише пізньої осені на стадіоні, а насправді — футбольному полі, відбулося декілька футбольних матчів. У 1922 році стадіон перетворився на проїжджу дорогу, адже місцева влада не спромоглася навіть його обгородити.

У 1923 році за ініціативи Вадима Снетенчука (із 1922 року — член збірної команди України, перший рекордсмен України з легкоатлетичного десятиборства, багаторазовий чемпіон та призер України, Волині з легкої атлетики, засновник житомирських баскетболу, тенісу) у колишньому саду «Аркадія», де до 1917 року місцева знать відпочивала та відвідувала театр, було споруджено стадіон. На місці старих руїн і фундаментів зробили спортивне ядро з футбольним полем, земляними біговими доріжками, трибуною та парком. Стадіон отримав назву «Центральная спортплощадка Губернского совета физкультуры и учебный пункт гор. Житомира». Пізніше на стадіоні побудували тенісний корт, де у 1928 році відбувся перший чемпіонат міста. У 1925 році стадіон отримав назву «Червоний стадіон», а на початку 30­-их років минулого століття — «Стадіон палацу піонерів і жовтенят».

У 1946 році стадіон передали обласній раді фізкультурно-­спортивного товариства «Спартак». З того часу він має назву «Спартак», став візитівкою міста, має багату спортивну історію. На цьому стадіоні встановлено не один десяток рекордів міста Житомира, Волині та України. Він був ареною проведення масових змагань з футболу, гандболу, волейболу, легкої атлетики, ковзанярського спорту.

Не бачу ніякого сенсу змінювати історичну назву стадіону. Краще нехай «активісти» проконтролюють якість будівельних робіт та вивчають історію. Від цього буде більше користі.

Олександр КУХАРСЬКИЙ,
дослідник історії спорту на Житомирщині.

Брати наші менші

Брати27102017

Мій надійний захисник.

Фото Ендрю ЛІ (Індіана, США).

 

Лінки