Заслужений тренер України Костянтин Миколайович Щеглов на фоні приміщення Житомирської ДЮСШ «Авангард».
Заслужений тренер України Костянтин Миколайович Щеглов на фоні приміщення Житомирської ДЮСШ «Авангард».

Цієї осені виповнилося півстоліття з моменту відкриття плавального басейну нинішньої Житомирської ДЮСШ «Авангард» обласної ради. На той час це була знаменна подія для області, адже тоді про можливість займатися плаванням протягом усього року місцеві спортсмени могли лише мріяти. Про те, як будувався басейн, який поштовх розвитку плавання дала його поява, а також про те, як сьогодні розвивається цей вид спорту, — в нашому матеріалі.

Людина-легенда житомирського плавання

Із ким би не розмовляла під час підготовки статті, щоразу чула одне і те ж ім’я — Костянтин Миколайович Щеглов. Саме його, заслуженого тренера України, багаторазового чемпіона і рекордсмена України, Європи та світу, чимало нинішніх спортсменів і тренерів називають своїм учителем. Також виявляється, саме він був тим, хто протягом багатьох років «нагадував» посадовцям про необхідність будівництва плавального басейну в місті, збирав усю необхідну документацію на цей об’єкт, на його очах зводилася споруда. До речі, у цій же будівлі Костянтин Миколайович пропрацював із моменту її відкриття і до 2013 року, доки не відзначив своє 80-ліття. Щоправда, були певні «паузи» — у періоди, коли був старшим тренером у Республіканському спортінтернаті в Києві та коли працював у Грузії.

Костянтин Миколайович після закінчення Ленінградського технікуму фізичної культури та спорту повернувся в рідне місто, де почав працювати викладачем фізичного виховання. Басейну в Житомирі ще не було. Лише у 1959 році відкрилося відділення плавання в дитячо-юнацькій спортивній школі міського відділу народної освіти.

— У той час тренування з плавання проводилися на річці Тетереві, поблизу скелі Голова Чацького (тоді ще греблю не було побудовано), — пригадує співрозмовник. — Згодом змайстрували своєрідний «басейн» на річці довжиною 25 метрів. Саморобний каркас на воді тримали бочки-понтони.

Костянтин Миколайович, будучи не лише тренером, а й головою Федерації плавання області, порушував в усіх інстанціях питання щодо необхідності будівництва плавального басейну. У 1966 році він звернувся до голови обласної ради профспілок Федора Коротченка з такими словами: «За те, що завдяки Вам у місті побудовано Будинок фізкультури, Вам уже потрібно встановити бюст, але якщо побудуєте плавальний басейн — то й пам’ятник!». Невідомо, що вплинуло на посадовця, але він наказав оформити Костянтину Миколайовичу відрядження до Москви, адже там була єдина в країні організація, яка могла видати проектну документацію на будівництво такого об’єкта. Вже через кілька днів житомирянин прибув до столиці, однак там на нього чекало розчарування: в установі повідомили про «чергу» за подібними проектами, яка вже сформована на два роки вперед. Однак величезне бажання та наполегливість Костянтина Щеглова таки дали свій результат: узявши в Чернігові проектну документацію, яку там уже видали на будівництво закритого басейну, а в Кам’янці-Подільському — кошторисну, зрештою, він став на крок ближчим до своєї мети. І згодом будівництво таки розпочалося. Його вартість відповідно до проекту становила 178 тис. карбованців, а фактично будівництво обійшлося в 230 тис. карбованців.

— Спершу планувалося, що басейн буде на тому місці, де нині — вхід до центрального стадіону, — розповів Щеглов. — Однак результати досліджень показали, що там не можна будувати гідроспоруду, тому обрали нинішнє місце розташування, але для цього довелося знести одноповерхову будівлю відділу соціального забезпечення. Зазвичай такі об’єкти будувалися повільно, однак у Житомирі його звели менше, ніж за два роки.

Восени 1968 року, в день відкриття басейну, тут провели перші змагання — Чемпіонат центральної ради ДСТ «Авангард». «Адже у Житомирі на той момент практично не було плавців, тому вирішили привезти сюди спортсменів звідусіль, — пояснює Костянтин Миколайович. — До речі, такі басейни годяться для проведення тренувань, однак під час змагань є певні незручності, зокрема, через брак місця для глядачів, бо невеличкий балкон не завжди може вмістити всіх».

Охочих поплавати в новенькому басейні не бракувало, однак спортивних груп, утім, як і тренерів, — були одиниці. На посади тренерів узяли спортсменів, які хоча б якесь відношення мали до плавання. Так, п’ятиборці Федір Слєпцов та Олександр Скороходов стали першими тренерами в «Авангарді». Після об’єднання у 1970-их роках трьох відділень плавання міста в єдине тренерів було вже п’ятеро. Згодом з’явилися й перші успіхи. Так, у 1975 році двох вихованців «Авангарду» було зараховано кандидатами до юнацької збірної команди СРСР. Один з юнаків, Валентин Філінський, завоював «срібло» на Чемпіонаті СРСР серед юнаків, а згодом — четверте місце на Чемпіонаті Європи. Особисто Костянтин Миколайович підготував одного майстра спорту міжнародного класу, 12 майстрів спорту.

Протягом десятиліть Костянтин Миколайович збирав фотознімки, газетні вирізки про басейн, історію розвитку плавання в області та досягнення наших спортсменів. На жаль, близько 15 років тому майже весь архів згорів під час пожежі.

На одній плавальній доріжці

За півстолітню історію існування басейну він переживав і погані, і хороші часи. Протягом останніх років тут відбулися значні зміни, починаючи від оновлення фасаду будівлі, ремонту даху, покращення вентиляційної системи приміщення і закінчуючи оновленням інвентаря, зокрема, придбанням тумб для стартів. З вересня нинішнього року вода в басейні очищується сучасними методами, а не хлоруванням. І це — позитивні зміни, особливо для спортсменів, адже кандидати в майстри спорту, приміром, повинні тренуватися мінімум двічі на день, однак часте перебування у хлорованій воді негативно впливало на стан здоров’я. Тому спортсмени змушені були тренуватися лише один раз на добу, а отже, не могли «наплавати» певний кілометраж.

— Спортивне плавання — це той вид спорту, який дуже залежить від матеріально-технічної бази, — зауважив голова відокремленого підрозділу Федерації плавання України в Житомирській області, доцент кафедри фізичного виховання та спортивного вдосконалення Житомирського державного університету ім. І.Франка Микола Крук. — За відсутності плавального басейну спортивне плавання просто не може розвиватися. На жаль, нині в області залишився лише один спортивний басейн — Житомирської ДЮСШ «Авангард», де можливі активні тренування, а також проведення змагань із плавання. Змагатися можна і в Бердичеві, однак там нині — складна ситуація через відсутність автономної котельні, яка могла б забезпечувати роботу об’єкта протягом усього року. Нині він працює лише в опалювальний період. До речі, подібна ситуація була й у Житомирі років десять тому. На щастя, тоді вдалося переконати обласну владу, аби виділили кошти на котельню.

Особливістю житомирського басейну є те, що на його базі тренуються три відділення ДЮСШ — спортивного плавання, триатлону, сучасного п’ятиборства. Крім того, тут займаються й спортсмени з особливими потребами. Не варто забувати й про тих, хто плаває, придбавши абонемент. Отож, нерідко спортсмени, які вже мають певні досягнення, змушенні тренуватися пліч-о-пліч на одній доріжці, що позбавляє тренерів можливості використовувати оригінальні методи їхньої підготовки. Мабуть, тому всі, з ким спілкувалася на цю тему, зазначають, що на Житомирщині чимало талановитих плавців під керівництвом тренерів-професіоналів стають кандидатами в майстри спорту, однак досягти рівня майстра спорту — вже складно. І саме через недостатній рівень матеріально-технічної бази, адже спортсмени просто-напросто не мають можливості повноцінно тренуватися. Перед відповідальними стартами їм організовують навчально-тренувальні збори в інших містах, де є, приміром, 50-метрові басейни. Не дивно, що за весь час існування плавання на Житомирщині звання майстра спорту здобули 12 спортсменів, із яких дев’ятеро — вихованці житомирського «Авангарду».

«У нашому басейні ми «задихаємо­ся», — так змалював ситуацію старший тренер відділення плавання Житомирської ДЮСШ «Авангард» Віктор Демб, маючи на увазі, що тут тренуються чимало плавців. У басейні займаються з десяток студентів-плавців, які навчаються в державному університеті ім. І.Франка, ректорат якого орендує плавальні доріжки в «Авангарді». «Поки що жодної альтернативи «Авангарду» в місті немає», — каже Микола Крук.
У Житомирі вже неодноразово піднімалося питання щодо будівництва ще одного плавального басейну, однак далі розмов справа так і не пішла. У 2012 році було прийнято рішення про будівництво на Житомирщині чотирьох басейнів, у тому числі — в обласному центрі. Проте у 2013-му цей проект не профінансували, а потім був 2014 рік…

Ліпше навчити плавати, ніж потім — рятувати

Нині в області, зокрема в Житомирі, відкрилися кілька приватних басейнів, однак вони призначені більше для оздоровлення та набуття плавальних навиків, а не для проведення спортивних змагань. Хоча варто радіти й цьому: поява таких об’єктів дала можливість навчати дітей плаванню. Кожен із трьох тренерів-співрозмовників наголошував на необхідності таких навиків. Про це свідчить і статистика утоплень на водоймах.

— Наприклад, у США заняття плаванням діють у рамках державної програми, — каже старший тренер Віктор Демб. — У багатьох штатах є вимога: дитина не зараховується до школи, якщо вона не вміє плавати. Адже всі прекрасно розуміють, що це — не забаганка, а життєва необхідність. В одному з журналів надрукували перелік країн із найбільшою кількістю потопельників на воді. Україна — на першому місці!

Він також порівнює тенденцію, яка була ще років двадцять-тридцять тому, коли варто було йому прийти до школи і розповісти про відділення плавання, як охочих до басейну приходило безліч. Сьогодні ж — одиниці. Багатьох дітей батьки приводять уже тоді, коли ті навчаються у 5 — 6-му класах.

— Плавання — «ранній» вид спорту, в який зазвичай набирають дітей із семилітнього віку, — пояснює Віктор Демб. — Передусім, тренер дивиться на природні дані дитини: «плавучість», зріст, тілобудову. Загалом плавання — це дуже трудомісткий вид спорту. Недарма про плавців кажуть, що вони — чемпіони терпіння, адже для того, аби вони досягли певних результатів, і тренерам, і спортсменам потрібно докласти великих зусиль.

Перебуваючи якось у Житомирі, заслужений тренер України та СРСР Ніна Кожух, яка працювала з олімпійською чемпіонкою Яною Клочковою, розповіла житомирським колегам: аби сформувати спортивну групу початкової підготовки (а це — не більше 15 осіб), їй довелося передивитися понад 700 дітей.

— У житомирських тренерів такої можливості немає, — зауважує Віктор Демб. — Цьогоріч у басейні працюють чотири початкові групи з плавання. З-поміж цих близько 60-ти дітей, можливо, є й наша «золота рибка»...
Значною допомогою у відборі талановитих дітей могла б стати наявність басейнів у школах. Однак нині у Житомирі діючим є один — у ЗОШ № 5, де з учнями працює чудовий тренер, яка відбирає здібних дітей, котрі згодом починають тренуватися в «Авангарді». Ще один басейн є у ЗОШ № 22, але він, на жаль, давно не працює. А от у Чернігові діють п’ять-шість шкільних басейнів, у Рівному — аж чотири спортивних! Не дивно, що тамтешні спортсмени демонструють прекрасні результати, змагаються на рівні з плавцями з міст-мільйонників.

Здобутки «не завдяки, а попри все»

Усе-таки хотілося б завершити на позитивній ноті, розповівши про здобутки житомирських спортсменів. Так, цьогоріч майстер спорту, вихованка бердичівської школи плавання, студентка факультету фізичного виховання і спорту державного університету ім. І.Франка Дар’я Антонова (тренер — Людмила Антонова) стала чемпіонкою Всеукраїнської універсіади. Це досягнення називають унікальним для області.

Другий рік поспіль житомирські плавці займають перше загальнокомандне місце на Міжнародному спортивному фестивалі серед школярів та молоді імені Яна Степули, який проводиться у польському місті Ломжі.

Також цьогоріч четверо вихованців житомирського «Авангарду»: Георгій Бубон, Володимир Лісовець, Олександра Криворучко та Дмитро Багров — почали навчатися у Броварському вищому училищі фізичної культури. Великі надії тренери покладають на кандидата в майстри спорту Оляну Рафаловську з Бердичівського району, яка нині тренується на базі житомирського «Авангарду».

Отож плавці здобувають медалі «не завдяки, а попри все». Де ж ті спонсори й посадовці, яким у майбутньому можна було б сказати: «Ви заслужили на те, аби Вам поставити не лише бюст, а й пам’ятник»? За новий басейн у Житомирі.

 

Погода

Веселим олівцем

Кар14122018

— І не соромно вам при сторонніх кохатися?!

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати0611

У черзі за молочком.

Фотоусмішка Валентини ПАРХОМЧУК. с. Фасова Хорошівського району.

Лінки