Сьогодні вже ніхто не заперечує того факту, що в науково-дослідному інституті «Аненербе» (спадщина предків), а також в інших секретних лабораторіях фашистської Німеччини працювали багато талановитих вчених та інженерів. Але якими додатковими матеріалами вони користувалися, за винятком найновіших на той час науково-технічних розробок? Принаймні, так ставлять питання деякі історики, фахівці і навіть уфологи.

Відомо, що німці знайшли й переправили у фатерлянд прадавні індійські манускрипти, в яких описувалися незвичайні технології й зразки техніки, які, як вважають дослідники, мали позаземне походження.

Кращі контактери — жінки

Якщо цьому вірити, то виходить, що Гітлеру допомагали вищі сили. А як інакше поставитися до опису величезного повітряно-космічного корабля «Шакуна виманас», що нагадує зовнішнім виглядом сучасні космічні кораблі багаторазового використання (типу «Шаттл» і «Буран»)? Стверджувалося, що він здатний літати не лише в межах Сонячної системи, а й до зірок. Одним із активних елементів його двигуна була ртуть чи її випари.

В документах архівів третього рейху говорилося, що вчені «Аненербе» зуміли розшифрувати деякі оккультні ключі (магічні формули, закляття, спеціальні обряди), що дозволяли встановити контакт із невідомими джерелами (німці їх називали Розумами Зовнішніми чи Чужими).

Сучасні дослідники біолокаційних методів добре знають, що найкращими контактерами є жінки, тому робота з «ключами» була доручена жінкам (зокрема, згадується ім’я Марії Отте). Сеанси з Розумами Зовнішніми проводилися в різних містах Німеччини в спеціально облаштованих приміщеннях, наближення до яких, навіть випадкове, загрожувало смертю.

Повторивши давні рецепти виклику, контактери отримували інформацію, яка заносилася на спеціальний папір. Зокрема, це стосувалося креслень літаючих дисків, що мали льотно-технічні характеристики, які значно перевищували можливості німецької й зарубіжної бойової техніки того часу.

У розсекречених архівах третього рейху була також інформація про принципи «закручування тонких фізичних полів», які дозволяли створювати літальні апарати (ЛА). З довідок випливало, що одним із розробників ЛА був відомий німецький учений доктор В.Шума. Він створив електродинамічний апарат, що використовував швидке обертання окремих елементів, у результаті чого виникав ефект антигравітації, що викликав підняття ЛА в повітря. Пізніше конструкцію відправили в місто Аугсбург під Мюнхеном, де продовжувалися її випробування.

Дисколети товариства «Врил»

У результаті цих та інших досліджень технічний підрозділ таємного товариства «Врил» СС-1 створило цілу серію літаючих дисків, зовні схожих на сучасні НЛО дископодібної форми. Вони мали діаметр від 38 до 68 метрів, нерухому кабіну для екіпажа вгорі та нижню платформу для бортового озброєння, на якій встановлювали броньовану гарматну башту від танків «Тигр» і «Пантера». Навколо нерухомої частини обертався дископодібний корпус, який приводився в рух кількома реактивними двигунами.

У документах стверджувалося, що 38-метровий дисколіт за три хвилини набирав висоту 15 тисяч метрів і розвивав у горизонтальному польоті на цій висоті надзвукову швидкість — 2200 км/год. Він міг літати вперед і назад майже без розворотів, непорушно зависати над землею й вести прицільний вогонь по наземних цілях із танкових гармат.

Наступним поколінням літаючих дисків була серія «Хаунебу». В цих апаратах нібито були використані ідеї й технології прадавніх індійців, а також «бездимні й безполум’яні двигуни» знаменитого австрійського вченого В.Шаубергера. У своїй книзі «Німецькі літаючі тарілки» військовий історик О.Бергман описує дисколіт «Хаунебу-2» як військовий гідрозвуковий апарат діаметром 26,3 метра, пристосований до польотів у космічному просторі з екіпажем дев’ятеро осіб і розрахунковою швидкістю 21000 км/год.

Наступна серія, «Хаунебу-3», призначалася для боротьби з повітря з морськими ескадрами. Дисколіт мав гігантські розміри: діаметр — 76 м, висота — 30 м; потужну артилерійську зброю (4 гарматні башти, в кожній — по 3 морських гармати калібру 270 мм). За твердженням американського дослідника НЛО В.Терзійски, дисколіт міг виходити на навколоземну орбіту і в березні 1945 року здійснив політ навколо Землі та приземлився в Японії.

Роботи з конструювання дискольотів були завершені перед самим закінченням війни. Через наступ радянських військ усі зразки були терміново знищені. Пізніше конструктори техніки Мітхе і Хабермоль потрапили до радянського полону, ще двоє — Шривер і Шаубергер — опинилися у США. Доля ще одного — Белонцо — невідома. Цілком можливо, що роботи над німецькими бойовими дискольотами в післявоєнний час продовжувалися в СРСР і США.

Третій рейх і НЛО

Цікавилися в третьому рейху й безпосередньо феноменом НЛО. Для його вивчення наприкінці 1942 року в Німеччині було створено особливий науково-дослідний підрозділ «Зондербюро Т13», який проводив науково-дослідницьку роботу під кодовою назвою «Операція Уранус». Цілком можливо, що її результати використовувалися у виробництві бойових дискольотів.
Випередивши на півтора десятиліття радянських та американських конструкторів, німецькі ракетники випробували наприкінці війни міжконтинентальну балістичну ракету ФАУ-3 («Зброя відплати») для обстрілу Нью-Йорка й інших міст США. У книзі «Альтернатива-3», виданій за океаном, наводяться основні дані, креслення й опис німецької орбітальної космічної станції «Андромеда» завдовжки 100 м, зовні схожої на великий дерижабль. Якщо вірити книзі, то в 1943 році «Андромеда», побудована на секретному заводі під Берліном, була виведена на навколоземну орбіту як єдина конструкція за допомогою двох антигравітаційних магнітоелектричних установок із трутним робочим тілом. У наш час такі станції складаються на орбіті лише частинами.

І тут знову виникають запитання, на які немає однозначних відповідей. Що спільного між бойовими дискольотами третього рейху, увагою до прадавніх аріїв та індусів і сучасними НЛО? Чи було захоплення німцями НЛО, який зазнав аварії, що послужило поштовхом до створення власних дискольотів?

Документальними свідченнями розробок бойових дискольотів у третьому рейху можна вважати два архівні фільми. Один із них був знайдений наприкінці 1950-их років серед трофейних німецьких кінострічок. Це — звіт про льотні випробування цілком невідомого раніше бойового дискольоту ФАУ-7. Другий фільм був показаний на симпозіумі по НЛО в Криму в 1995 році. Тригодинний відеофільм «УФО в третьому рейху», перезнятий зі старих кіноплівок, основою якого послужили матеріали «Аненербе».

Є й інша гіпотеза про те, що одна з експедицій могла знайти літаючу тарілку, яка зазнала аварії, вступила в контакт із її екіпажем. Скоріше за все, це сталося в Гімалаях.

Напівфантастичних і зовсім ірреальних версій достатньо, як і незрозумілостей та плутанини.

З іншого боку, важко заперечувати очевидне: у сфері новітніх технологій німці значно випередили своїх головних суперників. Спеціалісти з військової техніки й економіки вказують, наприклад, що, маючи наприкінці 30-их років усього 57 субмарин, за чотири роки війни Німеччина зуміла побудувати понад 1100 суперсучасних, за тодішніми мірками, підводних човнів. І це при гострій нестачі важливих для ведення війни матеріалів.

Здавалось би, якби нацисти мали контакти з іноземним розумом, вони цілком змогли б створити набагато досконаліші види зброї типу атомних підводних крейсерів. Але треба враховувати, що німці використовували ті технології, які в умовах війни і в максимально стислі строки могла реалізувати промисловість рейху. Створити флот ядерних субмарин за тих умов було нереально, незважаючи на те, що розробки такої зброї Німеччина вела досить успішно і просто не встигла завершити.

Зате нацисти встигли створити перший реактивний винищувач зі швидкістю 1000 км/год., який значно переважав за цим показником і за озброєнням усі літаки антигітлерівської коаліції.

Як у 1945-му під безперервними бомбардуваннями нацисти умудрилися за лічені місяці випустити дві тисячі нових бойових машин і встигнути використати їх у боях? Крім того, Німеччина розробила принципово новий тип авіаційного двигуна. Багато західних експертів упевнені: якби фашисти запустили свій новий реактивний винищувач «Мессершмітт М-163» в серію хоча б у другій половині 1944 року, хід війни міг би змінитися через їхнє цілковите панування в повітрі. На щастя, всього цього не сталося.

Брати наші менші

Брати08122017

 

Хазяїн кудись поїхав — і так довго його немає...

Фото Сергія ЛИПКА.

Гороскоп

Лінки