Останнім часом злочинність у Японії іде на спад. Кількість убивств, — 0,3 на сто тисяч жителів — є однією з найменших у світі. Зате злочинців пенсійного віку за два останні десятиліття в Японії, навпаки, побільшало, — аж у чотири рази! Дев’ять із десяти засуджених японських пенсіонерів відбувають покарання за дрібні крадіжки. Старенькі скоюють злочини свідомо, аби потрапити за грати. У тюрмі, пояснюють пенсіонери, вони рятуються від бідності й самотності, — повідомляє «Високий замок».

«Коли я вийшов на пенсію, грошей ні на що не вистачало, — розповів у інтерв’ю BBC 69­річний японець Тошіо Такате. — Тоді я подумав: а може, сяду в тюрму й житиму там задарма?». Тошіо викрав велосипед, що стояв на вулиці, й поїхав ним у поліцейський відділок. Там розповів про крадіжку, яку вчинив. Хоча в Такате, який мав тоді 62 роки, судимостей раніше не було, пенсіонер відсидів у в’язниці цілий рік. Коли вийшов на свободу, знову почав думати про те, як потрапити за грати.

«Урешті­решт я пішов до парку, — розповідає пенсіонер, — і пригрозив ножем двом жінкам, яких там зустрів». Одна з жінок зателефонувала в поліцію, і Такате знову посадили. З останніх восьми років цей пенсіонер провів за гратами чотири. По­перше, каже Тошіо, у в’язниці його безплатно годують. А по­друге, поки сидить у тюрмі, пенсія щомісяця надходить на його рахунок.

«Не можу сказати, що я полюбив в’язницю, — каже пенсіонер. — Але за гратами ні за що не плачу. Поки вийду на свободу, назбираю певну суму грошей».

Незвичайна «геріатрична» злочинність пов’язана з темпами старіння японського суспільства, які є найшвидшими у світі. Уже більше 27 відсотків 127­мільйонного населення Японії мають вік понад 65 років. Радикальна зміна вікової структури відбулася у країні, де, за традицією, старенькими опікувалися їхні діти. Як наслідок, Японія вчасно не створила ефективної системи соціального захисту (пенсії у країні — невеликі). Стареньким мали би допомагати їхні молодші родичі, але... Діти переїжджають до великих міст, залишаючи батьків на селі самих. Із 1985­го по 2015 рік кількість самотніх японців віком понад 65 років збільшилася у шість разів.

Утримання середньостатистичного ув’язненого коштує у Японії кілька тисяч доларів на рік, але в’язень­пенсіонер обходиться бюджету дорожче, бо додаються витрати на лікування. Із 2016 року тюрмам дозволили брати на роботу денних опікунів — спеціально для стареньких в’язнів. Але коли увечері ці опікуни завершують свою роботу, допомагати стареньким, зокрема, супроводжувати їх у туалет, доводиться охоронцям...

За грати з власної волі потрапляють і старші пані, які цуплять із крамниць цукерки. «Волію жити краще у тюрмі, ніж удома, — розповіла в інтерв’ю одна з таких засуджених. — Коли потрапила за грати вдруге, обіцяла собі, що це — востаннє. Але коли мене випустили, — засумувала»…

78­річна О. поцупила енергетичний напій, каву, чай, сендвіч і манго. О. має доньку й онука, посадили як рецидивістку на рік і п’ять місяців. «Тюрма для мене — як оаза, місце релаксу й комфорту — каже О. — Так, за гратами нема свободи, зате тут не мушу нічим перейматися. Маю з ким розмовляти, і три рази на день мене добре годують».

В’язні категорії 65+ становлять нині близько 12% контингенту японських тюрем. У тому, що таких «підопічних» — настільки багато, начальник розташованої біля Токіо тюрми Фуху звинувачує, зокрема, японські суди, бо за дрібні порушення ті призначають пенсіонерам драконівські покарання. Наприклад, у Японії за крадіжку сендвіча вартістю 1,8 долара можуть покарати штрафом у розмірі... понад 76 тисяч доларів. Не маєш таких грошей? Сідай у тюрму...

 

Погода

Веселим олівцем

Кар12112019

— Ти ж кожен вечір п’єш!— Неправда! Буває, що вдень починаю…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Брати наші менші

Брати15092017

«Пасися, овечко, поки тротуар не поремонтували»...

Фото Оксани ЛУК’ЯНЕНКО. м. Житомир.

Лінки