Діюче в Коростені мале приватне підприємство «Тріада С» за фінансової підтримки депутата обласної ради, генерального директора Житомирського обласного комунального агролісогосподарського підприємства «Житомироблагроліс» Ігоря Рибинського нещодавно видрукувало значним тиражем книжку-путівник педагога-ветерана Сергія Дмитровича Бондаренка «Овруччина» (Історія рідного краю)». Автор видання за професією — вчитель історії, 52 роки навчав історії школярів і водночас 31 рік керував у Овручі середньою школою № 1 імені Налєпки (Репкіна) — командира Словацького загону, котрий загинув у бою за визволення цього міста від гітлерівських загарбників і посмертно удостоєний звання Героя Радянського Союзу.

Педагог багато років досліджував минуле і сьогодення Овруцько-Словечанського кряжа, за визначенням академіка П.А.Тутковського — перлини Українського Полісся. Цей край багатий і природою, і подіями.

У вступному слові до своєї книги С.Д.Бондаренко стверджує, що в туристичній подорожі по Овруцько-Словечанському кряжу учні, студенти та й кожна людина знайдуть для себе і почують багато нового навіть там, де, здавалось би, вже все відоме. І в першому розділі «Подорожуємо південними окраїнами кряжа» нагадує, що в прадавньому Овручі функціонує збудована ще в часи Київської Русі Свято-Василівська церква. Під час нашестя французів 1812 року цій святині Православ’я було завдано значних руйнувань. Відбудували її майже через століття. Урочисте відкриття відновленої Свято-Василівської церкви відбулося 3 вересня 1911 року. На святкове дійство прибув імператор Микола ІІ.

Сьогодні неподалік від Свято-Василівського собору, на Соборній площі, стоїть пам’ятник полеглим у 1941 — 1945 роках овручанам.

У цьому стародавньому місті є немало історично значимих об’єктів. Словесно ведучи по маршруту, автор знайомить читача з історією розташованих на ньому сіл, їхніми цікавими, діяльними людьми, здобутками, втратами. Зокрема, нагадує, що до розпаду Радянського Союзу на землях Овруцько-Словечанського кряжа трудівники колективних господарств вирощували гарні врожаї льону, з якого діючий неподалік села Шоломок льонозавод виготовляв високоякісне льоноволокно. І королева Англії закуповувала білизну для своїх палаців саме з цього льоноволокна. Тепер у спорожнілих корпусах Овруцького льонозаводу, на жаль, гуляє вітер.

Автор пише й про те, що поблизу сіл Шоломок і Збраньок археологи виявили стоянки первісних людей, знайшли вироби з каменю, залізні шоломи, численні керамічні вироби, які засвідчують, що перші поселенці з’явилися тут приблизно шість тисячоліть тому. А біля села Норинська височать кургани ще з часів татаро-монгольської навали. Їх у 1942 році розкопували археологи гітлерівського рейху, але не скористалися знайденим там сріблом — експедиція потрапила в партизанську засідку і загинула.

Книга-путівник «Овруччина» засвідчує, що багато цікавого побачать і почують туристи в селах Бондарі, Красилівка, Нові Велідники, Кобилин, Велика Хайча, Кирдани, Піщаниця, Гаєвичі, Покалів, Нагоряни, Хлупляни, Левковичі, Можарі та в містечку Словечне, яке з 1923-го по 1967 роки було центром тодішнього Словечанського району. Наприкінці жовтня 1942 року партизанське з’єднання О.М.Сабурова знищило в ньому численний німецький гарнізон. Та в ході того дводенного бою згоріли майже всі будинки. Після війни Словечне відродилося з попелища. У ньому за народні кошти побудований Музей Партизанської Слави, який став філіалом обласного краєзнавчого музею.

Оповідь авторитетного автора доповнена багатою ілюстрацією.

Додати коментар

Захисний код
Оновити