Директорку обласного літературного музею Світлану Штатську (Гресь) до Плоцька запросили як відому поетесу, авторку десяти віршованих книг. Адже часи нині — особливі: Польща, в тому числі й місто Плоцьк, прийняли багато українських мігрантів, тож хотіли нагадати вимушеним переселенцям про їхню рідну землю, а тамтешнім полякам — більше розповісти про Україну.

Світлана Миколаївна поЇхала до Плоцька охоче: в Польщі бувала вже не раз, у тому числі й на літературному фестивалі «Осінь поезії варшавської» в 1992-му та 1993-му роках. Була й учасником міжнародного журналістського форуму полонійських медіа, що їх організовує Польща. Так що хотілося отримати нові враження від знайомих місць та людей...

Під час зустрічей і з польськими колегами та глядачами, й з українськими переселенцями — дорослими та їх дітьми — Світлана Штатська (Гресь) читала свої вірші — і українською, і польською мовами, читала лекції про видатних житомирян, зокрема, про Миколу Васильовича Хомичевського — Бориса Тена, котрий не тільки перекладав на українську мову «Іліаду» та «Одіссею», а й займався обласним драматичним театром, організацією обласного фольклорного ансамблю «Льонок» і докладав зусиль до створення в Житомирі польського театру, за що йому присвоїли звання заслуженого діяча культури Польщі. Розповідала Світлана Миколаївна й про житомирський період різних відомих польських діячів: Яна Падеревського, Юліуша Зарембського, Юзефа-Ігнація Крашевського та інших. Наголосила, що твори класиків польської літератури Адама Міцкевича та Юліуша Словацького стали відомими в Україні завдяки перекладам українською нашого відомого класика і земляка Максима Рильського.

Так уже історично склалося, що Житомирщину з Польщею пов’язують давні міцні зв’язки. І в наші часи саме тут проживає найбільша — і одна з найактивніших — польська громада. Саме на Житомирщині завдяки зусиллям нашого відомого поета і журналіста Валентина Грабовського ще при Радянському Союзі була утворена чи не вперше в Україні обласна організація Спілки поляків. Саме в Житомирі утворився та багато років процвітав міжнародний мистецький фестиваль «Веселка Полісся». Під час організації фестивалю Світлана Штатська була у Валентина Грабовського активною помічницею. Про це теж розповідала Світлана Миколаївна у Плоцьку. А наша землячка, викладач музичного училища, заслужений діяч культури України, співачка й композиторка Ірина Навоєва заспівала гімн «Веселки Полісся»:

Над світом засяє
проміння Творця,
«Веселка Полісся»
єднає серця,
«Веселка Полісся»
вітає гостей:
Народи, ми спільним
корінням ростем!

Пісня, вірші до якої написала Світлана Штатська (Гресь), а музику — Ірина Навоєва, потонула у зливі оплесків. А коли господарі дізналися, що їхня давня знайома житомирська поетеса нині є директором обласного літературного музею, до розмов додалися ще й інші теми.

— Я була дуже вражена шанобливим ставленням поляків і польської держави до свого минулого, до культури, — розповідає Світлана Миколаївна. — Місто Плоцьк — невелике, 127 тисяч населення. Але воно гідно утримує відомий в усьому світі польський національний ансамбль «Мазовше». Захоплення викликав і музей, — продовжує Світлана Штатська (Гресь). — Він має найбільші оглядові зали серед інших музеїв Європи. Тут є все: і таблиці та стенди для експонатів, і добре облаштовані давні майстерні — столярна, шевська і так далі. Навіть місце для першого міського трамваю у виставковому залі знайшлося!.. До речі, про пошанування культури й історії свідчить і те, що зарплата музейного працівника в Польщі — вища, ніж ставка учителя в Англії...

Та найбільше мене вразив Збручанський ідол, — продовжує Світлана Миколаївна. — Отой самий видовбаний з дерева ще в 9-му столітті тулуб давнього слов’янського бога Світовида, віднайдений у річці Збручі на Західній Україні. Оригінал стародавньої пам’ятки зберігається в музеї польського міста Кракова, точна копія — у Плоцьку. Але в мене перед очима постала збірка поезій Валентина Грабовського «Передчуття», де на обкладинці зображений той самий Збручанський ідол.

Мимоволі виникли десятки запитань: чому так? Де насправді був знайдений той ідол — на Західній Україні чи в річці Случі біля Новограда-Волинського? Де його бачив Валентин Болеславович Грабовський і які думки він у нього викликав? Над пошуком відповіді ще потрібно попрацювати... Гадаю, цьому сприятиме і наша дружба з музеєм у Плоцьку, — завершила розповідь Світлана Штатська (Гресь).

Великі надії на міцну співпрацю покладаємо і ми.

Людмила НАТИКАЧ,
заслужений журналіст України.
Фото Ярослави ГАПОНОВОЇ.