Олексій Будник із заслуженим артистом України Андрієм Князем. Фото — з архіву співака.
Олексій Будник із заслуженим артистом України Андрієм Князем. Фото — з архіву співака.

Один зі всеукраїнських фестивалів був у розпалі. Коли Олексій Буднік вийшов на сцену, зал мовчав. Тільки з передніх рядів пролунали кілька чемних оплесків.

— Все закономірно, — ще встиг подумати він перед тим, як прозвучали перші акорди музичного вступу. — Тільки що тут співали Степан Гіга та Лілія Сандулеса. А хто порівняно з ними я?

Але зібрав усе своє вміння, і впевнено розпочав пісню:

— Загриміли в полі, мов громи, гармати.
Стрільця молодого виряджала мати.
А як не діждешся з тої січі мене —
Посади, благаю, біля хати клена...
Коли скінчилася пісня, зал вибухнув оплесками.

А потім і Степан Гіга, і Лілія Сандулеса, інші відомі люди тиснули руку молодому житомирському артистові, висловлювали своє захоплення, запрошували до співпраці.
До такого визнання Олексій Буднік ішов з дитинства.

Народився Олексій в Олевському районі, в селі, що тепер називається Калинівкою, а раніше було Жовтневим. Батько Володимир Степанович майже все життя працював лісником. Мати Валентина Григорівна була робітницею. Співали в родині всі, особливо бабуся Єва, котра й доглядала малого внука, поки батьки були на роботі. Саме в пісні ці люди звикли знімати втому після трудового дня, плекати надію на щедрий врожай, відзначати свята.

— Ти, мабуть, спершу навчився співати, а вже потім — розмовляти.., — піджартовують Олексієві друзі. Згадуючи ті пісні з бабусею, Олексій тепер розуміє, що вже тоді, коли ще був зовсім малим, бабуся навчала співати у два голоси.

Дзвінкий голос хлопчика і його любов до пісні в селі помітили. Ще в третьому класі його стали брати солістом на сільські та районні концерти. І досі згадує, як хвалили його за гарне виконання пісні «Два кольори». Саме для тих виступів учителька Галина Володимирівна Курильчук навіть роздобула на його зріст вишиту сорочку.

А в 5-­му класі Альошу Будніка вже визнали солістом сільського будинку культури.

Тож цілком природно, що з оспіваних ним лісів та блакитного льону життєва стежка після школи повела його до Житомирського училища культури, де переймав мистецтво вокалу від Мирона Петровича Грицевича та Марії Олексіївни Купріної. Після успішного закінчення училища продовжив навчання на музично­педагогічному факультеті Житомирського держуніверситету імені І.Я.Франка. А потім пішов працювати в наш знаменитий фольклорний ансамбль національного обряду «Родослав», де його зробили солістом.

— Я прижився в колективі дуже швидко, — розповідає Олексій Буднік. — Зі старшими людьми завжди знаходжу спільну мову, вони щедро діляться секретами своєї майстерності.

— Альоша — дуже талановитий, — розповідає хормейстер «Родославу» Любов Пастушенко. — Має унікальний тенор, такий не підробиш сучасною звукотехнікою. Прекрасно виконує соло, гарно вплітається його голос і в дуети, і в тріо. Відчувається, що він любить українську пісню, особливо народну. А ще колектив його цінує за те, що він — дуже добрий, порядний і чесний, ніколи нікого не підводить...

Роботу в «Родославі» Олексій Буднік поєднує з сольними концертами, що їх останнім часом успішно організовує арт­директор Олег Крупко. Вже побував у багатьох містах і районах нашої області, на пісенному фестивалі в польському місті Кошаліні. А за виконання «Кленової балади» на слова і музику київського співака Анатолія Матвійчука на міжнародному фестивалі «Зорі над Убортю» в Олевську здобув гран­прі.

Звичайно, це дуже важко — не пропускати репетицій у «Родославі» та його виступів, ще й відпрацьовувати особисті концерти. На таке далеко не в усіх вистачить наполегливості. А в Олексія Будніка вона є.

Можливо, тому, що прагне, щоби українську пісню не забували люди. Адже саме українська мелодія — одна з найбільших цінностей світової культури. Недарма 36 тисяч українських пісень — народних, сучасних, естрадних — внесено до скарбниці ЮНЕСКО. Такий ми вже народ — співучий.

Серед пісень, що їх із захопленням слухає публіка, є й твори нашого земляка, керівника музичної студії у Романові Михайла Назарця.

— Вісімнадцять пісень, що їх створив Михайло Назарець, а виконую я, вже записано на спеціальний диск, — говорить Олексій Буднік.

— З Олексієм Будніком ми дружимо більше 10 років, — розповідає Михайло Назарець. — Він має унікальний талант і з ним дуже цікаво працювати. Так, щоби записати гарно мелодію, деякі співаки мусять робити по 5, 7, а то й 9 дублів. В Олексія ж усе виходить з першого разу. А ще я ніколи не бачив його сердитим або злим.

— І ми дружимо й співпрацюємо з Олексою Будніком уже років десять, — приєднується Лариса Хоменко з Олевського будинку творчості. — Можна навіть сказати, що він — головний меценат нашого дитячого танцювального колективу «Сузір’я». Адже як тільки в нього є десь концерт — запрошує і нас. І завжди оплачує нам дорогу, готує подарунки.

Нашого земляка помітили і на фестивалі «Галицький шлягер». Відомі митці — народний артист України Ярослав Борута та заслужений артист Андрій Князь — запропонували заспівати разом. Першим спільним виступом став концерт у Житомирі на початку березня.
Фото — з архіву співака.

Лінки