У музеї історії міста Бердичева відбувся допрем’єрний показ документального фільму «Моє мистецтво. Сергій Танадайчук» київського оператора та режисера Віталія Сулими. Стрічка розповідає про життя і творчий доробок самобутнього бердичівського художника Сергія Танадайчука, яскравого представника українського примітивізму.

Віталій Сулима познайомився з митцем ще два десятиліття тому на фестивалі­ярмарку народних майстрів у Пирогові й був настільки вражений його талантом, що одразу, на місці, відзняв сюжет про Танадайчука і його роботи. Завдяки грантовій конкурсній програмі «Підсилення потужності українського аудіовізуального сектора», оголошеній Українським культурним фондом, цей матеріал вдалося розвинути у документальну стрічку про художника, доповнивши його сучасними зйомками у селі Махаринці Козятинського району на Вінниччині, де народився Сергій Танадайчук, та у Бердичеві, де він жив і творив.

Маленького Сергія навчала малювати, витинати, розписувати писанки його мама, яка прищепила хлопчику щиру любов до тисячолітніх традицій українського народу. Сергій рано осиротів, тому після інтернату був змушений вступити до ПТУ на механізатора заради шматка хліба, хоча понад усе любив малювати. Творчі пошуки з часом привели його до Петриківки, де він півтора року навчався розпису. Художник часто їздив селами, збираючи вишивки та писанки і ретельно вивчаючи їх символіку. Він був по­справжньому закоханий у культуру Трипілля, захоплюючись духовністю і поетичним світоглядом жителів давніх поселень. Народні традиції, петриківське мистецтво і Трипільська культура тісно переплелись, переплавились у його роботах на оригінальний стиль, якому притаманні казкові, напівчарівні образи, навіяні давніми дохристиянськими легендами і уявленнями про світ.

Сергій Танадайчук творив у різних техніках: живопис, розпис, писанки, витинанки, пластика, малюнки­вірші. Він складав казки, придумав витинанки­іграшки, працював над створенням витинанкового театру, видав серію книг «Бердичівське народне мистецтво». Художник намагався передати любов до прадавнього мистецтва дітям: на громадських засадах він працював керівником творчих гуртків у школі­інтернаті та школі № 3 міста, часто бував у школах Бердичева, Житомира і Києва, навчаючи дітей мистецтву малювання і витинання, а також співав дітям старовинні пісні, акомпануючи собі на лірі.

На сороковому році життя митця раптово не стало. Точна кількість робіт, які він залишив після себе, досі невідома. Кілька сотень полотен Сергія Танадайчука зберігаються у музеї історії міста Бердичева. Багато його робіт потрапили до інших музеїв нашої країни, зокрема, до Національного музею народної архітектури та побуту України, а також до колекцій вітчизняних та зарубіжних шанувальників народного мистецтва. Спеціалісти ставлять Танадайчука в один ряд із такими титанами народної творчості, як Марія Примаченко та Катерина Білокур.

Фільм Віталія Сулими — це лише перша спроба розповісти про унікального митця та дослідити його творчість, яка досі потребує ретельного вивчення. За збереження пам’яті та популяризацію української культури режисеру фільму Віталію Сулимі вручили подяку від міської влади Бердичева.

 

Погода

Веселим олівцем

Кар15112019

— Ложку — за тата, ложку — за маму… Ось так і привчили мене їсти за трьох…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Лінки