Фото з архіву редакції.
Фото з архіву редакції.

20 березня виповнюється 104 роки від народження Святослава Ріхтера. Видатний музикант, який став легендою ще за життя, є одним з найвідоміших у світі житомирян — поряд з Сергієм Корольовим, Володимиром Короленком, Ярославом Домбровським…

Про Ріхтера написані десятки книжок та сотні статей, зняті декілька документальних фільмів, платівки з його концертами видані у різних країнах мільйонними тиражами. Ми ж згадаємо публікації в нашій газеті, які розповідали читачам про музичний талант видатного земляка. Найціннішими поміж статей є, мабуть, ті, які вийшли при житті Святослава Ріхтера. А надто — в ту пору, коли його зірка лише почала сходити на небосхилі музичного мистецтва. Допомогли нам у цьому пошукові зусилля відомого в Україні ріхтерознавця, киянина Юрія Євгеновича Бохонова. У його колекції зібрано чимало газетних публікацій, присвячених Святославу Ріхтеру. Серед них — і матеріали в «Радянській Житомирщині».

Перша з цих публікацій особливо примітна. І не лише завдяки герою замітки, а й її автору. Адже вперше на сторінках нашої газети написав про талановитого піаніста-житомирянина ще один знаний наш земляк — літератор і перекладач Микола Васильович Хомичевський, відомий під творчим псевдонімом Борис Тен. Отак у газетній замітці поєдналися два прізвища видатних діячів, пов’язаних із Житомиром. Замітка Миколи Хомичевського була надрукована 10 грудня 1950 року. Називалася вона «Концерт лауреата Сталінської премії С.Ріхтера». Наведемо тест публікації повністю: «Нещодавно в залі Житомирського музичного училища ім. В.С.Косенка відбувся концерт лауреата Сталінської премії Святослава Ріхтера. Програма концерту складалася з фортепіанних сонат Бетховена. До неї входили, зокрема, такі твори композитора, як «Апасіоната» й «Патетична соната», що були улюбленими музичними творами В.І.Леніна. Викладачі і студенти Житомирського музучилища щиро вдячні відомому піаністу С. Ріхтеру за прекрасний концерт». Через два роки після цього виступу маестро знову виступив у рідному місті. 14 листопада 1952 року в «Радянській Житомирщині» з’явилася невелика замітка — «Концерт Святослава Ріхтера».

Наступний матеріал про піаніста вийшов у нашій газеті 14 червня 1963 року. Його написав журналіст та поет Михайло Клименко — ще одна непересічна та яскрава особистість у творчій історії Житомира. Стаття Клименка «В чарах музики віртуоза» фахово та детально розповідає про особливості концерту піаніста в Житомирі. Перечитуючи її сьогодні, через 56 років, можна зануритися у неймовірну атмосферу музичного виступу. Крізь газетні рядки мовби проступають чарівні звуки класичних творів, виконаних Ріхтером для земляків у червні 1963 року в залі Будинку офіцерів. Та газетна стаття є надзвичайно цінною не лише своїм змістом, а й ілюстрацією. Це — фотокопія автографа маестро, яким він поділився з читачами «Радянської Житомирщини», написавши на згадку: «Житомирянам. Желаю успехов и много счастья!».

Ще один матеріал Михайла Клименка про Святослава Ріхтера («Пелюстки музики») був надрукований у нашій газеті 10 жовтня 1965 року. Тоді уславлений піаніст знову приїхав на свою малу Батьківщину і дав концерт у залі обласного театру. Репортаж Михайла Клименка з концерту — це ціла гамма відчуттів, асоціацій та вражень. Читаючи цей матеріал, мимоволі замиловуєшся не лише грою музиканта, а й вишуканим стилем журналіста. «З кожним виконаним твором святковість наростає.., — пише Михайло Клименко. — Дівочі, дитячі руки несуть піаністові осінні жоржини, пломінкі троянди, сизі од роси айстри. Бо за мрійні барви цвіту митець подарував житомирянам трояндову долину мелодій!».

20 березня 1985 року, в день 70-річчя Святослава Ріхтера, наша газета вмістила великий матеріал під заголовком «Піаніст віку» авторства В.Купина — відповідального працівника ЦК профспілки працівників культури з Москви.

А 14 липня 1989 року «Радянська Житомирщина» надрукувала цікавий краєзнавчими матеріал про земляка-піаніста — замітку відомого в області краєзнавця Миколи Костриці «Згадує Святослав Ріхтер». У ньому подано уривок спогадів музиканта, опублікованих у журналі «Наше наследие». Ось як згадував маестро своє дитинство: «1919 рік. Житомир. Одного разу ми з мамою здійснили велику подорож по вулиці Бердичівській. Йшли цілу вічність. І раптом я побачив поруч той самий собор. А з іншого боку — Чуднівська вулиця, що вела до Тетерева…».

Були й багато інших публікацій, які з’являлися в нашій газеті вже після смерті видатного піаніста. Але ці, прижиттєві, є особливо для нас дорогими. Так само, як і автограф маестро з його побажаннями щастя для всіх земляків, яким він дарував своє мистецтво.

 

Погода

Веселим олівцем

Кар12042019

— Хазяїн казав, що коли й надалі такі платіжки за газ та електроенергію надходитимуть, то він з усією родиною до тебе в будку вселиться…

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Лінки