Свого часу весь світ дізнався про «золоту лихоманку» на Алясці завдяки творам Джека Лондона. Нині в Україні, зокрема на Житомирщині, існує інша «лихоманка» — бурштинова. Про це в державі знають усі, однак наскільки це все серйозно і в яких масштабах — більшість із нас лише здогадуються.

Торік видавництво «Фабула» видало роман «Бурштин» — чи не перший прозовий твір про видобуток «сонячного каменю». Це спроба поглянути на проблему через призму людських взаємовідносин, а не з політичної точки зору. Принаймні, так стверджує автор — письменник Василь Тибель. Він мріє про те, аби його роман було перекладено кількома мовами, щоб про «бурштинову лихоманку» дізналися у всьому світі.

Житомир став п’ятим містом, де відбулося представлення книги. «Бурштин» — роман, відзначений премією міжнародного конкурсу «Коронація слова». До речі, це — не єдина відзнака, отримана автором на цьому конкурсі, — в попередні роки він був лауреатом за роман «Тріанські рішкунці» (2015 рік), володарем першої премії у номінації «Прозові твори для дітей» та спеціальної — від дитячого журі «Вибір дітей» за «Медову казку».

Василь Тибель за освітою — інженер, однак за покликанням — письменник. «У дитинстві планував вступити на журналістський факультет, — пригадує літератор. — Проте, як часто це буває, мама переконала обрати «приземлену» професію — так я вступив до Рівненського водного інституту (Український інститут інженерів водного господарства — Авт.) і став інженером». Письменник жартує, що цей навчальний заклад невдовзі можна буде перейменувати на «водно-літературний», адже чимало його випускників стали письменниками та поетами.

У домашній бібліотеці Василя Тибеля — понад 200 книг, найбільше — у жанрі фантастики, фентезі та пригодницькі романи. У дитинстві найулюбленішими були книги Артура Кларка, Джека Лондона та «Пригоди капітана Блада» Рафаеля Сабатіні. Мабуть, саме тому в багатьох творах автора — чимало фантастичного, подекуди навіть магічного і пригодницького, в тому числі — в «Бурштині». «Дивно, що маючи, так би мовити, під боком таку тему, як ситуація навколо видобутку бурштину, літератори не поспішають про це писати», — каже автор. Цікаво, що на запитання про те, що йому особисто дало написання цієї книги, коротко відповів: «Гонорар». І додав, що вперше зрозумів: письменник може заробляти певні кошти. «Звичайно, мені приємно тримати в руках власну книгу, гарно і високоякісно оформлену», — підсумував.

«Бурштин» — роман про життя копачів «сонячного каменю» на Поліссі. У ході нашої розмови автор порівняв ситуацію, яка нині відбувається на півночі України, з подіями на Сході: тут теж перекривають дороги, «воюють» із поліцією, створюються групи із місцевого населення, які обороняють «своє». Для письменника ця тема — болюча, адже сам він — із Рівненщини, яка чи не найбільше потерпає через «бурштинову лихоманку». З одного боку, для місцевого населення — це шанс заробити, збагатитися, а з іншого — своєрідне випробування багатством.

— Навряд чи багато людей, які на собі пережили долю заробітчан, чорнобильську трагедію, відмовляться від такої можливості підзаробити, — каже Василь Тибель. — Для вирішення цієї проблеми потрібна, передусім, політична воля. Разом із тим, якщо влада почне наполегливо втручатися у цю ситуацію, може розпочатися своєрідний «майдан». Нині проблема існує в «замороженому» стані.

Автор зізнається, що хотів написати роман так, аби поменше було політики, аби поглянути на проблему в людському вимірі, однак «людські відносини — це вже свого роду політика».

Професія інженера також додає певних «плюсів» у письменницьку працю. У романі Василь Тибель настільки вміло описує процеси видобутку, що здається, ніби він на практиці знає роботу «старателя». Однак на «поліському клондайку» він ніколи не був — на власні очі лише бачив те, що залишається після таких розкопок. «Ці території нагадують поля після бомбування, де на поверхню виходить блакитна глина і лише де-не-де можна побачити зелену бадилинку, яка тягнеться до Сонця», — з сумом зауважує.

Є ще одне захоплення в письменника — садівництво. У його маленькому ботанічному саду — близько 250 видів рослин, у тому числі — ківі, лимон, гранат, персики, інжир тощо. Він навіть написав книгу про садівництво у формі діалогу з читачем у науково-популярному стилі. Одне з вітчизняних видавництв планує опублікувати її вже цьогоріч.