12 грудня минає 113 років з дня народження Василя Гроссмана. Дата — «не кругла», проте напередодні неї не зайвим буде згадати про видатного російського письменника, який народився в Бердичеві.

Доля Василя Семеновича Гроссмана (1905-­1964) є по­своєму унікальною в радянській літературі. Адже він став єдиним письменником в СРСР, у якого… арештували роман. І не просто роман, а головний твір його життя. Мова йде про епопею «Життя і доля». Цей роман про Сталінградську битву Гроссман писав сім років, а в лютому 1961 року рукопис арештували співробітники КДБ. Такого раніше ніколи не бувало. Письменників арештовували — це факт. Але арешту роману «удостоївся» лише Василь Гроссман. Він так і не побачив своє дітище у вигляді виданої книги. У 1980 році роман видано у Швейцарії. А до радянського читача книга «Життя і доля» прийшла лише у 1988 році — через 27 років після арешту…

Проте Василь Гроссман залишився в літературі не лише завдяки цьому багатостраждальному роману. Були ще й повісті «Все тече», «Глюкауф», романи «За праве діло» і «Степан Кольчугін». Були його знамениті фронтові нариси та оповідання в газеті «Червона зірка» (адже Гроссман пройшов усю війну: від Гомеля — до Сталінграда, від Сталінграда — до Берліна. Він був одним із найпопулярніших в СРСР фронтових кореспондентів, якого знала і читала вся країна).

Була ще й титанічна праця з укладання «Чорної книги» — свідчення злодіянь фашистів щодо євреїв у роки війни. А увійшов у літературу Василь Гроссман ще у 1934 році своїм оповіданням «У місті Бердичеві» — про події Громадянської війни. Тож у своєму дебюті він описав місто, де народився у 1905 році.

Але де саме народився? Які вулиця і дім є малою Батьківщиною видатного письменника? Здавалося б, загадки немає, бо є будиночок початку ХХ століття на вулиці Шевченка в Бердичеві. А на ньому — меморіальна дошка з написом: «В цьому будинку жив видатний письменник Василь Семенович Гроссман. 12.12.1905 — 15.09.1964». Окрім того, що в тексті меморіальної дошки допущено помилку (Гроссман помер не 15, а 14 вересня), вона сповіщає, що він жив у цьому будинку. Але світ він побачив не там. А де?

«Де саме народився Василь Гроссман у Бердичеві, достеменно невідомо, — розповів «Житомирщині» місцевий краєзнавець Анатолій Горобчук. — А дім, де встановлено меморіальну дошку — це так званий «гостьовий» будинок, побудований відомим у Бердичеві лікарем та меценатом Давидом Шеренцісом. Дружина Шеренціса та матір Василя Гроссмана були рідними сестрами. Тож можливо, родина Гроссманів декілька років проживала у цьому будинку».

Краєзнавець розповідає, що батьки Василя Гроссмана (коли той ще був дитиною) виїхали з Росії до Франції, а потім — до Швейцарії, проживали там до 1914 року. Після цього повернулися у Київ. І лише у в роки громадянської війни Василь із матір’ю (на той час вона вже розлучилась із чоловіком) знову переїхали до Бердичева.

«Спочатку вони мешкали разом із родиною Шеренцисів у триповерховому будинку № 12 по теперішній вулиці Шевченка, біля Миколаївської церкви, — пояснює Анатолій Петрович. — Цей будинок теж збудував Давид Шеренціс для своєї родини. А зараз тут розташовується медичний коледж. Коли на початку 1930­их цей будинок націоналізували, Шеренціси та мати Гроссмана Катерина Савельєвна переїхали на вулицю Училищну, в одноповерховий будинок (сам Василь Гроссман на той час вже виїхав з Бердичева). Цей будинок після війни переобладнали у дитсадок, а в 1985 році як такий, що не підлягав ремонту, знесли. Василь Гроссман у тому будинку ніколи не проживав — можливо, лише відвідував матір під час своїх приїздів до Бердичева».

Виходить, встановити місце народження видатного письменника неможливо? «Точних відомостей, на жаль, немає, — резюмує Анатолій Горобчук. — Одначе, виходячи з родинних стосунків матері Гроссмана та дружини Шеренціса, можна припустити, що це будинок № 12 по вулиці Шевченка (нинішній медколедж). Саме він є найбільш ймовірним місцем народження Василя Гроссмана».

Одначе чомусь увічнено сусідній непоказний будиночок. Натомість на «будинку Шеренціса» жодної меморіальної дошки немає. Можливо, слід виправити цю історичну неточність — і встановити пам’ятну дошку на будинку, де дійсно жив (і, вочевидь, народився) Василь Гроссман. А ще було б справедливим і правильним, якби в Бердичеві нарешті з’явилася вулиця імені письменника. Адже роман «Життя і доля» порівнюють з епопеєю «Війна і мир» Льва Толстого, а в США та Західній Європі Гроссман багатьма фахівцями вважається найбільш популярним російським письменником ХХ століття. То невже у себе на Батьківщині він не заслужив навіть згадки на свою честь?

Лінки