То — задушевна розповідь про видатних людей нашого рідного краю, котрі прославилися й прославляють Брусилівщину. В основі книги — нариси про артистів театру і кіно, режисерів, театрознавців, музикантів, співаків, художників, написані як автором­упорядником, так і відомими письменниками, журналістами та громадськими діячами. Не випадково голова Національної спілки письменників України Михайло Сидоржевський та очільниця Житомирської обласної організації Національної спілки письменників України Світлана Гресь висловили слушну думку про вступ Володимира Святненка до НСПУ.

З творчим успіхом привітав автора книжки «Брусилівщина в іменах» відомий в Україні краєзнавець, редактор всеукраїнської газети «Культура і життя» Євген Букет.

Певне, варто згадати заслуженого артиста УРСР Валентина Тарасовича Швиденка, уродженця села Соболівки. Нелегке життя йому судилося, але пісня допомагала, наснажувала душу. У 1962 році Валентин Тарасович став хормейстером новоутвореного хору «Дарничанка» при будинку культури Київського комбінату штучного волокна. У 1994 році музикант відійшов за вічну межу. Але пісні, які благословив у життя В.Т.Швиденко, і сьогодні звучать у серцях і душах тих, хто спраглий до щирого українського слова.

І ось на сцені брусилівського будинку культури — знана в усій Україні «Дарничанка». І яку­то втіху відчули у залі, коли наші гості заспівали відому українську пісню «Ой чий то кінь стоїть...». І не було в залі жодного, хто б не долучився до співу «Дарничанки». Співала Брусилівщина — батьківщина Валентина Тарасовича Швиденка.

Далеко не вперше у Брусилові естрадна співачка, композитор, телеведуча, народна артистка України Алла Попова. У Морозівку вона приїжджає до своєї неньки Ніни Олександрівни. І як зворушливо, задушевно заспівала Алла Попова відому пісню на слова Вадима Крищенка, присвячену найдорожчій на світі людині — матері. Вже потім, коли ми розговорилися, вона розповіла про свою щиру дружбу з моїм давнім приятелем поетом­піснярем Вадимом Крищенком, з котрим, дасть Бог, зустрінемося в Києві.

І знову — пісні. Виконує Тамара Василівна Царенко, артистка хору Національної опери України імені Тараса Шевченка. Ще недавно до її талановитого голосу зачаровано прислухався мальовничий куток села Високого. Тут, на Дубовці, так називалася ця вулиця, як джерельні струмочки даленіли пісні Тамари Царенко, від чого голубішало небо і ширшали довколишні дола.

Не даремно кажуть: над творчими людьми невладний час. Повною мірою це розумієш, дивлячись на чарівну Ніну Жукову, яка у складі Поліського ансамблю пісні і танцю «Льонок» вже понад тридцять років збагачує своєю пісенною творчістю мистецький простір. А народилася й виховувалася заслужена артистка України у селі Покришеві, у співучій родині. Гарний голос мала і мама майбутньої артистки Ганна Михайлівна Слободенюк. Від народження маленька Ніна чула її колискові та народні пісні. Вони і досі звучать у виступах Ніни Степанівни. Ніна Жукова — жінка з великим серцем, любов’ю до родини, до рідного краю, до України. У важкий для нашої держави час артистка за свої кошти виступала перед українськими воїнами на передовій, у зоні АТО. Про свої біль і тривогу, про майбутню долю України, про долю захисників нашої Вітчизни сповідувала у своїх піснях Ніна Степанівна на районній сцені.

Далеко не вперше на районній сцені — відомий поет­-пісняр, музикант, композитор Василь Джунь із Долинівки. Василь Іванович порадував земляків своїми ліричними і жартівливими піснями.

Пам’яті театрального і телевізійного режисера, заслуженого артиста України Володимира Захаровича Савченка присвятили відому в Україні пісню «Калинові острови», задушевно і майстерно виконану аматорським вокальним ансамблем «Чарівниця» брусилівського будинку культури.

Присутні з великим інтересом переглянули фрагменти з відомих кінострічок, в яких знімалися наші земляки, знані артисти Станіслав та Микола Боклани, Поліна Нятко, Петро Савченко.

Щедрими оплесками нагороджували за пісні й начальника відділу культури райдержадміністрації Валентина Коваля.

— Такого ще не бачили у Брусилові, — ділиться думками вчителька Світлана Олексіївна Сафронова. — Адже не було байдужих. Я горджуся тим, що моїм учнем був Володимир Святненко.

А ще варто додати, що до видання книжки Володимира Святненка долучилися меценати, відомі на Брусилівщині люди Н.А.Рафальська, М.В.Оніщук, С.В.Кізін, М.М.Рудченко, П.С.Боровий, М.Д.Козар, А.А.Дорогін, А.П.Максименко, С.О.Ва­реник, В.В.Черкасенко, В.В.Слободенюк, В.М.Бали­бердін, П.Б.Хміль, М.А.Ком­панець. Вони вже не раз фінансово підтримують місцевих авторів і самодіяльних артистів. Мимоволі згадується відомий український меценат Чикаленко, який сказав: «Легше любити Україну до глибини своєї душі, ніж до глибини своєї кишені».

Василь СТАШУК,
письменник, лауреат премії Івана Огієнка.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити

Погода

Веселим олівцем

Кар11052018

— Я не п’ю, у мене — виразка. — Друже, я теж тут з дружиною.

Малюнок Миколи ЛЕВКОВСЬКОГО.

Лінки