Не наговорилися, не встигли всього згадати однокласники, які з’їхалися нещодавно до свого села й рідної Мотовилівської школи Любарського району з приємного приводу — 50-річчя її закінчення. Хвилюванню колишніх випускників — бабусь і дідусів — не було меж. Адже хотілося, щоб зустріч пройшла цікаво, змістовно, незабутньо. Завчасно будували плани, вносили корективи, визначили відповідальних за організацію свята.

Нинішня Мотовилівська ЗОШ І-ІІІ ступенів «сіє розумне, добре, вічне» уже 144 роки. Її історія починалася із однокласного училища, що відкрилося у 1843 році. Нині — це сучасна школа. Дзвінок її зібрав цьогоріч 32-ох «ювілярів».
Далеку дорогу подолала до Мотовилівки педагог із Запорізької області Ніна Данилко, яка після закінчення Коростишівського педучилища поїхала туди за направленням. Закінчила інститут, звила родинне гніздечко, народила і вивела в люди доньку та сина, має двох онучок та правнука.

Після Тернопільського медінституту інша наша однокласниця — Галина Чумак вирушила лікувати людей на Черкащину, де з чоловіком Володимиром виростили двох діток.

Закінчивши морехідне училище, Микола Мельник до виходу на пенсію працював у Мурманську. Плавав морями та океанами, побував у багатьох країнах. «Кинув якір» разом із дружиною, теж нашою однокласницею, Лідією Іваницькою, у Житомирі. Нині він — приватний підприємець. Має подружжя двох доньок, яким допомагають виводити в люди п’ятьох онуків.

Степан Безродній залишився у своєму селі, був останнім головою місцевого колгоспу «Перемога». Тетяна Чумак працювала медсестрою у Коростишівській райлікарні, займала призові місця у фахових змаганнях медичних сестер області. Валентина Герун трудилася бухгалтером сільської ради. Готуючи цю зустріч, очолила оргкомітет.

Працювали наші випускники продавцями, фармацевтами, кранівниками-висотниками, військовими, листоношами. Мали повагу серед людей і ростили гарних дітей. У Василя Гнатишина їх шестеро, в Олени Стецюк — п’ятеро.

Біля будинку культури зустрічав гостей духовий оркестр, який нагадав нам мелодії нашої молодості. Незабутнім подарунком ювілярам, школі й селу був виступ хору «Дарничанка», який приїхав на наше запрошення. У ньому протягом чверті століття співає наша однокласниця Олена Мамчур із Березівки. Керівник «Дарничанки», професор Київського університету культури П.О.Андрійчук вдало поєднував спів артистів і слухачів у залі. Мелодію пісні «Ой, чий то кінь стоїть» було чути далеко за межами клубу. Артистам подарували запашний коровай на вишитому Надією Чмур рушнику. Витрати за приїзд у село «Дарничанки» узяв на себе наш однокласник М.П.Мельник. Допомогу надали й народний депутат України В.Й.Развадовський та депутат обласної ради І.О.Сабадаш.

В актовій залі школи діти піднесли коровай ювілярам-випускникам та виступили із вітаннями. А директор школи І.Д.Бевз подякував їм за допомогу навчальному закладу, яку вони надають. Олена Мулик подарувала шкільному музею свою книжку, присвячену історії села, прочитала власний вірш про Мотовилівку. Ніна Данилко теж продекламувала посвяту однокласникам та школі.

Роз’їжджаючись, однокласники плакали, бо ж чи доведеться ще отак зустрітися? Та будьмо оптимістами, не втрачаймо надії.

 

Додати коментар

Захисний код
Оновити