Голова Житомирської міської дитячої громадської організації «Все робимо самі» Богдан Купчинський є корінним житомирянином. Після закінчення загальноосвітньої школи № 7 закінчив Міжнародний університет розвитку людини «Україна» за спеціальністю «Соціальний працівник».

Із шести років розпочав займатися у дитячому вокальному ансамблі «Дзвіночки». Читав псалми та співав у хорі костьолу Святої Софії Римо-Католицької церкви. У музичній школі навчився грі на фортепіано та бандурі. А подальше життя присвятив доброчинству. Опікуючись дітьми, котрі не можуть дати собі ради у житті, потребують допомоги, Богдан постійно згадує слова Матері Терези.

— Світ «дуже потерпає через брак любові довкола — і в душі, і в сім’ї», — наводить їх Богдан Купчинський. — «Нам завжди бракує часу на наших дітей. Нам завжди бракує часу одне на одного. Ніколи насолоджуватися товариством одне одного, а відсутність любові спричиняє стільки страждань і лиха у світі!».

— Дуже добре знаю проблеми багатодітної родини, — зізнається Богдан, — адже у батьків нас було п’ятеро. Не з розповідей уявляю, як їм важко було виховувати дітей, серед яких, у тому числі і я, були з особливими потребами. У 17 років відчув, як це — бути повним сиротою. Тому добре розумію, якої підтримки потребують такі діти та їхні родини. Навчаючись ще у школі, створив підлітковий клуб для учнів із малозабезпечених родин, адже на власні очі бачив напівголодних, напіводягнутих дітей. Не соромився заходити в кабінети до потенційних спонсорів і можновладців. Був переконаний, що роблю добру справу.

Богдан не без гордості розповідає про першу перемогу, коли їм удалося поліпшити життя 20 учням школи. Для цього волонтерам довелося докласти багато зусиль, щоб знайти небайдужих людей, котрі б могли безкоштовно годувати дітей, забезпечувати їх одягом.

— Це — не жебракування, — переконаний Богдан. — Ми заробляли гроші чесною дитячою працею — благодійними концертними виступами в їдальнях, у будинках-інтернатах для людей похилого віку, для дітей-інвалідів. Пропонували людям із інвалідністю допомогу в посадці та збиранні врожаю… Для того, щоб вижити в сучасному світі, ми налаштовуємо вихованців чесно заробляти своєю працею.

Через добрі справи, інформація про які швидко розлетілася містом, до підліткового клубу почали приходити діти й з інших навчальних закладів.

— У грудні 2002 року вирішили створити міську громадську дитячу організацію, — згадує Богдан Купчинський. — Але не знали, як це можна зробити. Адміністрація школи нас, м’яко кажучи, не підтримала. Нам на той час було по 15-16 років. Для вчителів ми були лише учнями з бідних сімей, котрі, не запитуючи дозволу, щось собі придумали. Певний тиск відчувався. Тоді разом із учнями школи Світланою Собко, Дмитром Шкурганом пішли в міську раду, де поцікавилися, як можна зареєструвати дитячу громадську організацію. Секретар міської ради відправив нас у відділ державної реєстрації. А там клерки вирішили, що ми — не сповна розуму. Зрештою нам порадили «знайти дорослу людину», надали перелік документів. Керівник підліткового клубу «Юний гагарінець» Тетяна Сокіл погодилася допомогти. З шістнадцятої спроби, через півроку, у виконкомі міської ради нашій громадській організації нарешті видали свідоцтво про реєстрацію.

Першу акцію члени новоствореної громадської організації «Все робимо самі» провели у «малосімейці», що на нинішній вулиці Грушевського. Активістам вдалося знайти й «солодкого спонсора», котрий забезпечив 105-ма булочками. Для дітей це було справжнє свято. Згодом екологічні акції, ярмарки збирали навколо цієї громадської організації багато дітей.

— У 2003 році в міській гімназії № 3 ми провели «Ярмарок талантів», — згадує Богдан Купчинський. — Вдалося залучити спонсорів, котрі забезпечили макаронами, олією, засобами особистої гігієни. Діти ж, демонструючи свої таланти, могли заробити віртуальні гроші та придбати для своєї родини реальні продукти, мило, шампунь, серветки тощо. Серце краялося, коли одна з учасниць ярмарку похвалилася, що сьогодні вони їстимуть не пісний суп, адже своїми співом і спортивними вправами вона заробила на олію та пельмені...

Із часу заснування громадської організації в її роботі беруть участь родини Чайковських, Корпильових, Собко. Дорослі разом із дітьми створюють сценарії різдвяних свят і реалізують їх.

— Участь у фестивалі «Перлина дитинства» багатьом юним дозволила продемонструвати свої таланти. Наприклад, Світлану Ніканорову нині добре знають в Україні. Нашій організації за сприяння ЗМІ вдалося зібрати гроші на операції. Зокрема трирічному Максиму Рослику з Черняхова було встановлено імплант, він тепер чує, навчився вимовляти перші слова. Це наша велика перемога.

— Наша організація не фінансується за рахунок держави або грантів, — продовжує Богдан Купчинський. — Єдиний грант, що отримали — на участь у благодійному проекті «Танцювальний марафон «Промінь надії» на підтримку дітей із особливими потребами. Було це у 2010—2011 роках. Ми плануємо заходи із нульовим бюджетом. Створюємо проекти, що реалізуються за підтримки небайдужих людей. Минулого року під час «Рекорду доброти» зібрали у Житомирі 228 тисяч 141 гривню 40 копійок. Ці гроші спрямували на реабілітацію 15 дітей.

За час існування цієї громадської організації активісти її провели близько 300 благодійних заходів. «Все робимо самі» — переможець національного конкурсу «Благодійна Україна» у 2009, 2010 і 2013 роках.

Дитяча громадська організація та її керівник Богдан Купчинський роблять добрі справи не для піару. Подорослішавши, ці активісти у душі залишаються дітьми, котрі просто хочуть змінити світ на краще.

Додати коментар

Захисний код
Оновити