Схимонахиня Іоанна, в миру — Марія Дмитрівна Мороз, народилась у Чернівецькій області. У 2008 році в Чернівцях вона була пострижена в іночество. Згодом переїхала в монастир Афонської ікони Божої Матері. У 100-літньому віці була пострижена в монашество, а згодом — у велику схиму з іменем Іоанни.

Під час перебування та служіння в обителі Блаженнішого Митрополита Володимира (нині покійного), а також Блаженнішого Митрополита Онуфрія, матушка Іоанна отримала їх святе благословення на подальший монашеський подвиг.

Маленька Марійка виховувалася у віруючій селянській сім’ї. Її батько був австрійцем, а мати — українкою. З малих років тітка навчила дівчинку писати, читати та привчила до святої віри. Разом із батьками шанувала сьомий день тижня — святу неділю. За сімейними традиціями, навіть кружку води не підносила, не перехрестившись. «Все нарізалося, готувалося з суботи на неділю, були навіть сховані ножі, аби хтось випадково не взяв їх до рук у неділю, — розповідає донька матушки Іоанни Євгенія Дмитрівна. — Рано всі йдуть до церкви, моляться, приходять додому на святковий обід. А ввечері, коли треба годувати корів, мама каже братові: «Тодор, іди подивися, чи в когось уже дим іде з комина, щоб я не перша затопила пічку».

Євгенія Дмитрівна Барановська перейняла від мами талант смачно готувати. Якихось особливих секретів довголіття мами не розкриває: «Тяжко мама жила, голодувала. А голод — це ліки. І, звичайно, праця та молитва. У нас було так заведено: цілий тиждень рано встаємо,  їмо хліб, сир тощо. На обід — мамалига, борщ, квасоля. Вечеря — мамалига і квасне молоко. Із цим лягали спати. Так було щодня. А в неділю — обов’язково шматок м’яса. Рубалася курка чи робилося щось копчене. Лише раз на тиждень їли м’ясо», — розповідає пані Євгенія.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 01 серпня 2017