У суботу православні віруючі святкуватимуть Святу Покрову — із давніх давен одне із найулюбленіших християнських свят нашого народу. Таким шанованим і довгоочікуваним воно є тому, що встановлене на знак ушанування матері Спасителя і віри людей у те, що від усяких бід і напастей захистить Пресвята Богородиця.

Завершується сільськогосподарський рік, сповнений багатьох турбот, нелегкої селянської праці. Дякуючи за врожай і сподіваючись на іще кращий у прийдешньому році, загадуючи плани на майбутнє, віруючі люди просять у Богородиці: «Матір Божа, заступнице, покровителько небесна, як Ти укриваєш небо і землю, укрий і нас, рабів Божих, своїм омофором і вбережи нас від поганих слова і діла, від чуми, суми і біди, від журби і печалі...».

Віра у заступництво Пресвятої Покрови має глибоке коріння. І бере початок, як ідеться в церковних оповідях, із Х століття. Якось, коли Грецька держава зазнала нападу сарацинів, багато людей зібралися у Влахернському храмі Пресвятої Богородиці й щиро молилися, благаючи спасіння від чужинців. Серед віруючих був і святий Андрій, який, звівши догори очі, раптом побачив Пречисту Діву з янголами й апостолами. Там, у височині, вона молилася про спасіння світу і розкинула свій омофор (плащ, покривало), таким чином укривши тих, хто молився у храмі.

Побачивши оте диво, Андрій сказав про це своєму учневі Єпифанію, дізналися про ту милість усі богомольці. Невдовзі вороги були переможені, а церква вирішила вшановувати оте чудо 14 жовтня (це свято є одним із неперехідних, що не виходить із числа).

У ближчі до нас часи про заступництво Святої Покрови заговорили і в Україні. В 1675 році турки підступили до Почаївського монастиря, в якому молилися, благаючи у Богородиці допомоги, ченці та беззахисні люди. І сталося диво: як розповідається в старовинному літописі, раптом розкрилося небо і над храмом з’явилася Богородиця в сліпучому сяйві та укрила монастир своїм омофором. Стріли, випущені нападниками, поверталися назад, влучаючи у самих чужинців. Злякавшись, вороги відступили.

Одна із величезних фресок собору Почаївського монастиря, що збереглася до наших днів, зображує саме цю подію.

Своєю покровителькою вважали Святу Покрову і запорізькі козаки. На Січі була й церква Св. Покрови. Коли ж за повелінням імператриці Катерини ІІ у 1775 році Січ зруйнували, запорожці пішли за Дунай і забрали з собою з церкви ікону Святої Покрови. У наш час саме у день Покрови, 14 жовтня, святкуємо День Українського козацтва, а віднедавна — і День захисника України.

Після Покрови, за народними звичаями, настає час сватань та весіль. Тож дівчата й просять у Богородиці: «Свята мати, Покровонько, накрий мою головоньку. Хусткою або хоч ганчіркою, аби не зостатися дівкою!...».

Додати коментар

Захисний код
Оновити