Дуже часто роботодавці називають серед основних вимог до ймовірних кандидатів відповідальність. Зрозуміло, що й у резюме нерідко можна зустріти таку характеристику від тих «відповідальних», які хочуть отримати омріяну роботу. Проте для кожного розуміння відповідальності може бути зовсім різним.

Можна довго дискутувати про глобальні речі, як-от відповідальне ставлення суспільства до забруднення планети, збереження традицій і культурного надбання тощо. Насправді ж такі масштабні речі починаються з нас самих.

Якось до редакції звернулася молода дівчина. Під час велопрогулянки неподалік Житомира, посеред лісу, вона виявила стихійне сміттєзвалище – тонни непотребу, які, швидше за все, завезли сюди вантажівками. Мабуть, багато хто просто об’їхав би це місце: одні ще довго обурювалися б, інші навіть не відреагували б, мовчки проїхавши повз. Проте житомирянка зробила по-іншому: написала листи до всіх можливих інстанцій, аби звернути увагу на стихійне сміттєзвалище і, зрештою, прибрати його. Але у  відповідь отримала лише відписки – довелося знову писати звернення, але цього разу ще й до столиці та звертатися до журналістів. Спільними зусиллями таки вдалося «зробити планету чистішою» — нехай і на локальному рівні. Та й цього не було б, якби не відповідальність дівчини.

Пригадую, як у перші місяці пандемії гостро постала проблема дефіциту крові. Тоді через соцмережі, ЗМІ шукали потенційних донорів, кількість яких різко зменшилася: одні боялися підхопити коронавірусну інфекцію в медзакладі; інші вже хворіли чи відновлювалися після недуги; чимало постійних донорів, насамперед студентів, пороз’їжджалися по домівках. А кількість ДТП на автошляхах не зменшилася… У пологових будинках продовжували народжувати жінки, у гематологічних відділеннях лежали онкохворі. Ті, хто потребували переливання крові чи її компонентів тут і зараз. Ось тоді і проявилася відповідальність і самоорганізованість свідомих громадян: донори не лише приходили на донацію, а й через соцмережі закликали інших узяти з них приклад. Причому тоді до хорошої справи долучилися й ті, хто не міг здати кров через протипоказання. Наприклад, громадським транспортом, куди на той момент впускали лише за спецпропусками, могли до медзакладу доїхати не всі. От у соцмережах й організували спеціальну групу, аби водії-учасники могли підвезти всіх охочих. Так завдяки відповідальності багатьох краплинки крові врятували не одне життя.

Якось під час однієї з передвиборчих кампаній розговорилися з колегою на тему відповідальності. До цього підштовхнув заклик на кшталт: «Будь відповідальним: прийди – і проголосуй!» Із цими словами і справді асоціюється відповідальність. Але одна справа – прийти і поставити «галочку» для годиться і навпроти прізвища, яке «єдине в бюлетені, що колись чув». Зовсім інша – зробити свідомий вибір, а для цього потрібно приділити трохи часу, поцікавитися передвиборчими програми… Хоча у будь-якому разі вчинок тих, хто прийшов проголосувати, вже можна назвати відповідальним. До речі, тут варто відзначити не лише відповідальність електорату: всіх видатних лідерів націй об’єднує спільна риса – вони завжди беруть на себе всю відповідальність. І мова йде не лише про їхні безпосередні обов’язки, а й у цілому за все, що впливає на загальний результат, за роботу всієї його команди.

Відповідальність – це певним чином не бути тими трьома мавпочками зі знаменитої статуетки на фасаді святилища Тосьо в Японії. Тими самими, які символізують, за однією версією, бути глухим і сліпим до зла, схильним до замовчування.