Ця 32-га сесія стала останньою для депутатів обласної ради VII скликання. Швидко проминули п’ять років, на які їх було обрано у 2015 році. Ця депутатська п’ятирічка була наповнена не лише прийняттям важливих рішень для життя області. Пригадуються й розпуск фракцій та «перебіжки» з них депутатів (загалом за п’ять літ 25 обранців змінили свою партійну приналежність), і «палацовий переворот» у 2016 році (коли повністю змінилося керівництво облради), і часті блокування трибуни під час сесій, і розгул «активістів» просто в залі (для їх утихомирення доводилося викликати поліцейських), і розбите скло у вестибюлі, й димові шашки перед будівлею облради...

Остання, 32-га сесія, пройшла загалом спокійно й без ексцесів. На розгляд майже 70 питань депутати витратили трохи більше трьох годин.

Центр крові — у «тумані»

Майже годину (третину часу роботи сесії!) зайняло бурхливе обговорення питання, яке загалом не було в порядку денному. Але виникло фактично спонтанно і спричинило неабиякі дискусії. Мова йшла про проблеми з фінансуванням комунального підприємства «Обласний центр крові». А конкретно — його філій у Коростені й Новограді-Волинському. Депутат Сидір Кізін озвучив інформацію про те, що працівники цих двох установ з 6 жовтня мали бути звільнені, а самі філії — закриті. Під час розгляду згадалася й дивна ситуація, яка склалася влітку цього року.

— Тоді рішенням дирекції приміщення обласного Центру крові ледь не були передані приватній фірмі в оренду, — нагадав Сидір Кізін. — А в серпні працівники коростенського і новоград-волинського відділень Центру крові отримали наказ про їх звільнення з 6 жовтня. Міські ради обох цих міст звернулися до нас із проханням зберегти ці заклади.
Ситуацію пояснила присутня на сесії заступниця голови Житомирської обласної державної адміністрації Наталя Остапченко.

— Закриття відділень станції переливання крові в Коростені й Новограді-Волинському цього року точно не буде, — запевнила вона. — Але з 2021 року ці заклади, за умовами медичної реформи, не можуть фінансуватися за рахунок медичної субвенції. Якщо ми хочемо їх фінансувати далі, то можна це робити виключно за рахунок обласного бюджету. А до кінця 2020 року ще передбачено їх фінансування з Держбюджету.

Відтак доля цих медичних закладів з наступного року є дуже «туманною». Накал пристрастей в залі сягнув піку тоді, коли ряд депутатів зажадали розірвати контракт із директором Центру крові Анатолієм Чугрієвим.

— А чи законно є це з юридичної точки зору? — поцікавилася депутат Олена Розенблат. — І чи не втягнемося ми таким чином у суди? А якщо програємо їх, то будемо виплачувати звільненому керівнику «неустойку» і поновлятимемо на посаді?

— А нехай ті депутати-бізнесмени, які вимагають зняти директора Центру крові, скинуться — й самі профінансують цю установу! — напівжартома-напівсерйозно запропонував депутат Тарас Собко. — Запитаймо себе чесно: чи є в області нині сотні мільйонів гривень на ремонт приміщення та фінансування Центру крові? Немає! Тож чи не краще було б, якби дійсно туди зайшов інвестор і оновив усе?

Втім, «стрілочником» у ситуації, як виглядало, було обрано директора обласного Центру крові Анатолія Чугрієва. За наполяганням деяких депутатів таки було винесено питання про розірвання з ним контракту — і проголосоване. Але для звільнення його з посади забракло голосів. Депутати спробували ще раз — і знову голосів не вистачило. Відтак цю тупикову ситуацію «розрулив» голова облради.

— Зрозуміло, що без потужних інвестицій Центр крові не зможе існувати, — резюмував Володимир Ширма. — Депутатам майбутньої каденції треба буде приймати рішення — що робити з центром далі. А щодо наказу про звільнення співробітників у Коростені й Новограді з 6 жовтня, то Анатолій Чугрієв зараз запевнив нас, що наказ анульовано.
Бюджет — збільшено, ранги — роздано

Інші кадрові питання депутати вирішили швидко. Зокрема, позитивним голосуванням призначили (чи перепризначили) керівників комунальних закладів: Олену Гузун-Рубан — директором Житомирського обласного центру хореографічного мистецтва; Леоніда Українця — директором обласної дитячо-юнацької спортивної школи «Динамівець»; Олександра Корбута — директором Новоборівського психоневрологічного інтернату. Щодо останньої кандидатури, то спершу щось пішло не так — і депутати її «завалили». Але зрештою проголосували ще раз — й таки підтримали.

Рішенням сесії також було внесено зміни до бюджету області на 2020 рік. Його загалом збільшено на 179 мільйонів гривень. Зокрема, в цю суму увійшли: 56 мільйонів гривень субвенції від уряду (на створення приймальних відділень в опорних лікарнях); 82 мільйони — на проведення місцевих виборів; 4,6 мільйона — освітня субвенція; 12 мільйонів — на збільшення доплат медикам, які долають епідемію коронавірусу.Потурбувалися депутати й про енергозбереження, затвердивши перелік з 77-ти освітніх, медичних, соціальних та культурних закладів. У

кожному з них запропоновано перевести котельні на альтернативні види палива, зробити термомодернізацію, запровадити енергоощадне освітлення тощо.

Одним з питань сесії стало присвоєння рангів посадових осіб місцевого самоврядування голові облради Володимиру Ширмі (перший ранг) та його заступникам Сергію Крамаренку і Максиму Вілівчуку (третій ранг). Дехто в залі намагався заперечити, мовляв, якось це негарно: надавати посадовцям високі ранги фактично перед їх уходом з посад через кілька днів. «Нехай вирішують депутати...», — зауважив Володимир Ширма. Депутати вирішили позитивно, зробивши фактично прощальний подарунок керівникам облради. Не лише моральний, а й матеріальний, адже наявність відповідних рангів враховуватиметься й при нарахуванні зарплати, й при призначенні пенсії.

Сумнівна ідея

Обласні обранці не були б самими собою, якби й на цій сесії не втнули якоїсь оригінальної ідеологічної «чудасії». Подібні «гучні» рішення у них вже траплялися на минулих сесіях. Приміром, ідея вивішувати на владних будівлях у певні святкові дні червоно-чорний, бандерівський, прапор ОУН; заборона російськомовного культурного продукту (щоправда, це рішення опісля скасував суд); підтримка «формули Штайнмайєра»... Цього разу «свободівець» Сидір Кізін «позичив» ідею в столиці — нещодавнє рішення Київради щодо виконання Гімну України в школах щодня перед заняттями. Те саме він запропонував запровадити у школах Житомирщини.

Депутати облради схвалили таку пропорцію. В прийнятому рішенні вона звучить так: «Рекомендувати управлінню освіти і науки Житомирської ОДА вжити заходів із забезпечення проведення роз’яснювальної роботи у загальноосвітніх навчальних закладах області щодо шанобливого ставлення до державних символів України та обов’язкового виконання Державного Гімну України на початку кожного навчального дня».

Отже, згідно з цим рішенням, віднині в усіх школах Житомирщини учні кожного класу (і малюки, й випускники) щоранку перед початком занять разом з учителем співатимуть Гімн України. Чи сприятиме така церемонія підвищенню патріотизму й любові до державних символів? Дуже сумнівно. Адже все, що робиться примусово, за наказом, дуже часто дає зворотній ефект.
До слова, в деяких країнах (або окремих їх регіонах) таки є подібна традиція — співати в школах гімн перед початком занять. Але коло таких держав — дуже невелике. І, як правило, це — далеко не демократичні країни, а радше авторитарні режими: Китай, Індія, Туреччина, Казахстан, Північна Корея. Хороша компанія підібралася, правда? А ще подібний ритуал існував у третьому рейху — нацистській Німеччині. Тож у рішення, яке прийняли депутати Житомирської облради, — «цікаві» традиції...

«Всім спасибі!»

Отакою ми побачили останню сесію Житомирської обласної ради 7-го скликання. Говорячи театральною мовою, вона стала для депутатів «прощальною гастроллю». На наступній сесії в залі сидітимуть вже інші люди, обрані 25 жовтня. Хоча, безумовно, дехто з нинішніх обранців також потрапить до облради, перемігши у складі своїх політсил на виборах.

По закінчені сесії голова обласної ради Володимир Ширма знайшов теплі вдячні слова для колег-депутатів, підсумувавши їх (і свою) роботу впродовж п’яти років:

— Швидко летить час. Ось і завершується каденція 7-го скликання облради. За цей час у державі відбулися серйозні зміни: новий Президент, новий парламент, змінилося чотири уряди. Та й у нас в області маємо чотири райони замість двадцяти трьох. Варто зазначити, що пріоритетом у роботі облради за ці п’ять років була медична галузь. Особливо хочу подякувати депутатам за політичну волю, коли ми приймали рішення про реконструкцію приміщення онкодиспансеру... Думаю, що ця справа буде продовжена. Надзвичайно приємно сьогодні бачити в області відремонтовані та утеплені школи, садочки, спортивні школи, театри, амбулаторії, відремонтовані дороги, на що виділено кошти із обласного бюджету. Дякую кожному депутату обласної ради за взаєморозуміння. Я намагався почути кожного з вас. І частинка кожного з вас залишиться в мені надовго. Незважаючи на широку політичну позицію, представлену в обласній раді, нам вдавалося вирішувати усі складні питання.

Цим виступом голови й завершилася діяльність 7-го скликання Житомирської обласної ради. А крапкою в її історії стало спільне фотографування всіх депутатів біля трибуни — на згадку.