Так збіглося, що майже одночасно в редакції пролунало кілька дзвінків із Черняхівського району з однаковим проханням: «У нашого Григорія Федоровича — 60-річний ювілей. Будь ласка, напишіть про нього, розкажіть про цю чудову людину. Він заслуговує на це».

Саме так: не про керівника, не про завідуючого відділу освіти райдержадміністрації, а — «про нашого Григорія Федоровича». Треба напевно бути особливою людиною, щоб заслужити на таке ставлення до себе.

Сьогодні в Україні, як-то мовиться, куди не кинь — скрізь клин. Звідусіль лунають скарги й виправдання негараздів нестачею фінансування, браком кваліфікованих кадрів... А Григорій Сташенко не скаржиться: вже 38 років він працює в освіті, 22 з яких очолює освітню галузь у Черняхівському районі, зробивши її зразковою не лише в області, а й в Україні.

Він ізмалку хотів стати вчителем. Батьки, прості колгоспники, раділи успіхам сина спочатку в школі, де він, крім відмінного навчання, захоплювався спортом. Потім — у Вінницькому педінституті, після закінчення якого за направленням став працювати вчителем Селянщинської середньої школи. Невдовзі молодого педагога колеги обрали головою профспілкової організації, а через кілька років він став директором школи.

Голова районної організації профспілки працівників освіти Валентина Чернявська, котра, як вона каже, могла відслідкувати весь освітянський шлях Г.Сташенка, пояснила успішність педагога й керівника так:

— Григорій Федорович — справжній освітянський лідер, працелюб, який, маючи чудові організаторські здібності, постійно прагне вдосконалення, має багато планів і втілює їх у життя. Його цілеспрямованість та оптимізм, компетентність, старанність і вимогливість до професійного зростання освітян району є прикладом для наслідування.

Кожне зі сказаних профспілковим лідером слів — то не просто похвала, яку промовляють до ювілею. То — підтвердження можливості навіть за умов безгрошів’я, реформаторського безладдя, соціальної незахищеності учительства та інших негараздів не лише утримувати сільську школу «на плаву», а й підносити її на рівень сучасних вимог, навіть випереджати час. Було б бажання і, головне, — вміння працювати.

— Ми (Григорій Сташенко ніколи в розмові не каже «я») ще на початку 2000-их розпочали відновлювати закриті, зруйновані, «мінімізовані» дошкільні дитячі заклади, у чому знайшли підтримку керівників не таких уже й багатих підприємств та господарств, місцевої влади, спонсорів. Розуміли, що якщо не підготуємо дітей до школи, їхня успішність у подальшому буде низькою. Тож мало-помалу 33 дитсадки відновили роботу. Одночасно взялися за школи.

Оте «взялися» авторові цих рядків довелося спостерігати не раз. Телефоную в район: «Є Сташенко?», «Немає, — чую у відповідь. — Він — у міністерстві, поїхав гроші вибивати». Іншого разу: «Поїхав у Мінфін, в облдержадміністрацію»... При зустрічі запитую: «Ну що, вдалося достукатися?». І якою радістю світяться очі Григорія Федоровича, коли таки добивається свого. Надходили кошти, затверджувалися проекти, на його прохання й вимоги відгукувалися у найсановитіших кабінетах. У результаті в школах позбулися пічного опалення й реконструювали котельні, завершили майже 20-річний довгобуд — приміщення Черняхівської ЗОШ І-ІІІ ст., перекрито дах і утеплено стіни Черняхівської гімназії, обладнано й упорядковано спортивні майданчики. У більшості шкіл реконструювали й оснастили кухні та підсобні приміщення, майже 100-відсотково забезпечили гарячим харчуванням дітей і першими в області організували безкоштовне підвезення школярів та вчителів до шкіл, в усіх ЗОШ І-ІІІ ступенів введено посади медсестер, зберегли всі заклади позашкільної освіти і започаткували видання газети «Освітянин Черняхівщини». А ветеран праці Олена Григорівна Кравчук, яка багато років працювала в одній команді зі Сташенком, пригадує, як, очоливши відділ освіти, він домігся, щоб тодішні сільські початкові школи працювали в затишних, світлих і привітних приміщеннях.

— Усе це, — зауважив голова ради директорів шкіл району, директор Черняхівської гімназії Микола Антонович Сироїд, — стало стимулом у роботі освітян. Вони відчули турботу про себе, про зміцнення навчально-матеріальної бази, на що потрібно було задіяти значні кошти і можливості. Григорію Федоровичу це вдається.

Секрет — у тім, що, слідуючи відомій істині: хто стукає — тому відчиняють, Г.Сташенко ініціював участь навчальних закладів району в проекті Міністерства освіти і науки України, директорату програм розвитку освіти «Рівний доступ до якісної освіти», що дало можливість комп’ютеризувати школи, отримати нове обладнання для предметних кабінетів, спортивне й туристичне спорядження, 8 шкільних автобусів. У подальшому створили освітні округи, в районі з’явилися три гімназії, один колегіум, чотири ліцеї: інформаційно-комунікативних технологій, спортивний, природничо-екологічний та козацький. Першими в області у відділі освіти обладнали кабінет для дистанційного навчання вчителів. Успішність такої роботи було визнано на виїзному засіданні колегії Міносвіти, молоді та спорту, що відбулося на базі Черняхівського відділу освіти і тут же — на виїзному засіданні Комітету ВР України з питань практичної реалізації державної політики у сфері освіти та забезпечення права громадян на якісну дошкільну, загальну середню та позашкільну освіту. Своїм досвідом черняхівські освітяни ділилися, приймаючи учасників всеукраїнського семінару-навчання ректорів обласних інститутів післядипломної освіти з питань дистанційної освіти педагогічних кадрів. І ще цілий ряд всеукраїнських семінарів Міністерство освіти і науки проводить саме в Черняхові, вбачаючи в педагогічній спільноті, очолюваній Григорієм Сташенком, флагман освіти України. Він же ділився досвідом з делегатами ІІІ Всеукраїнського з’їзду вчителів, а ім’я самого керівника галузі сільського району (!) Українська конфедерація журналістів занесла до книги «Золотий фонд нації. Vivat, Україно!».

Ті ж, для кого все це робиться, — підростаюче покоління Черняхівщини, — своїми успіхами підтверджують, що оті труди — немарні. Школярі району є переможцями багатьох всеукраїнських конкурсів і олімпіад, турнірів і змагань. А освітянська галузь району впродовж 22-ох років за рейтингом посідає першість в області. Не дивно, що Григорій Сташенко протягом 22-ох років є головою громадської організації «Рада начальників районних відділів та міських управлінь освіти Житомирської області», про якого начальник відділу освіти, молоді та спорту Коростишівської міської ради Ігор Васильович Джаман сердечно відгукується:

— Григорій Федорович — це Фахівець із великої літери. До того ж, він — надзвичайно порядна людина, готова завжди прийти на допомогу колезі. Навіть цими днями, під час обласної наради з підготовки до нового навчального року, що відбулася в Черняхові, він знайшов час, аби зателефонувати хворому колезі, щоб ми всі разом того підтримали. Не кожен про це подумає... Коли в моїй родині сталася біда, захворіла дитина, — він кинувся допомагати.

Ще один відгук довелося почути від ректора Житомирського медичного інституту, професора, заслуженого лікаря України Віктора Йосиповича Шатила:

— Я можу охарактеризувати Григорія Федоровича як найкращого керівника в освітянській галузі України, її лідера. За його ініціативи ми провели чимало зустрічей, обмінялися досвідом із педагогами Черняхівщини в нашому інституті. В такий спосіб адаптуємо шкільну освіту до вузівської й координуємо нашу діяльність, аби випускники сільських шкіл ставали конкурентоздатними нашими абітурієнтами в майбутньому.

В усьому цьому проявляється ініціативність і відповідальність керівника освітян району. Моя ж особлива повага до Григорія Федоровича — як до людини надзвичайно порядної.
Кавалер ордена Данила Галицького, відмінник освіти і науки України, заслужений працівник освіти України, володар звань «Лідер освіти України» та «Кращий освітянин України», ряду відзнак Міністерства оборони України й Федерації профспілок України, Григорій Сташенко залишається надзвичайно скромною і доступною людиною. Для свого міцного, високопрофесійного колективу відділу освіти, для всього учительства району і — для жителів кожного куточка Черняхівщини. Бо має ще одну відповідальну справу — депутатство. Г.Сташенко багато років був депутатом сільської, районної, а нині він представляє інтереси виборців у обласній раді. Його колега — депутат обласної ради Андрій Руденький, який разом зі Сташенком працює в міцному тандемі задля інтересів жителів Черняхівщини, сказав про Григорія Федоровича дуже коротко:

— Він є людиною слова і честі. Професіонал, на якого можуть рівнятися і сьогоднішнє, й майбутні покоління.