Фото автора і Анатолія ГОРОБЧУКА.
Фото автора і Анатолія ГОРОБЧУКА.

 

Є в нашій області місто, яке — «не просто місто». Мова йде про Бердичів. Популярність його є величезною не лише в Україні, а й за кордоном. Місто-аура, місто-колорит, місто-анекдот, місто-настрій… Такий неповторний образ Бердичева створило його багаторічне реноме «єврейської столиці».

Перлини «містечкового стилю»

Наочним свідченням й згадкою про це є нині забудова міських вулиць, яка склалася у період розквіту «єврейського Бердичева» в кінці ХІХ — на початку ХХ століть. Цілі квартали тоді були зведені у так званому «цегляному стилі» — з будинками на один, два або три поверхи, які відрізняє вишуканість фасадів та цікаві деталі цегляної кладки. Чимало оригінальних та справді красивих будинків пережили лихоліття ХХ сторіччя. І сьогодні вони є унікальними зразками «містечкової архітектури», подивитися на які спеціально приїздять туристи навіть з-за кордону.

Дослідниця історії Бердичева Мілада Мартинюк ще десять років тому видала книгу про старі будинки міста, описавши практично кожен із них.

— Я прагнула згадати про всі будинки, споруджені до 1917 року, — пояснює Мілада Вікторівна. — Частину інформації брала в архіві, але ще більше — просто на місцях. Щодня обирала якусь частину міста і йшла туди. Фотографувала будинки, описувала їх, спілкувалася з мешканцями, занотовувала якісь цікаві історії та легенди…

У книзі є інформація про те, що у 1923 році в Бердичеві налічувалося понад 600 цегляних будинків. Двоповерхових було 250, триповерхових — майже 70. Чимало з них не пережили війну. За даними спеціальної комісії, фашисти знищили в місті 449 будівель. До нашого часу «дожили» понад 300 оригінальних будинків «містечкового стилю». Особливість цієї забудови — в тому, що будинки не зосереджені в якомусь одному районі, а розкидані по всьому місту, подекуди навіть формуючи цілі квартали. Тож для любителів історії та фахівців-архітекторів Бердичів продовжує лишатися справжнім «клондайком». Але, на жаль, це може бути ненадовго. Недарма ж і свою книгу Мілада Мартинюк назвала з певним відтінком суму: «Старі Будинки Бердичева або Історія, що розчиняється в часі».

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 14 лютого 2020