За всією нинішньою виборчою суєтою непомітною лишилася річниця цікавої події в історії нашого обласного центру. 35 років тому Житомир було нагороджено орденом Трудового Червоного Прапора. Сталося це незадовго до відзначення 1100-­літнього ювілею міста.

Указ Президії Верховної Ради СРСР про нагородження Житомира був підписаний 10 липня 1984 року. Ось його текст: «За успіхи, досягнуті трудящими міста в господарському і культурному будівництві, і в зв’язку з 1100­річчям з часу заснування нагородити місто Житомир орденом Трудового Червоного Прапора». Від імені Президії Указ підписали її голова Костянтин Черненко та секретар Тенгіз Ментешашвілі.

До радянського періоду нашої історії можна ставитися по­різному. Нинішня ідеологічна й політична «мода» — всіляке паплюження тієї епохи. Попри це, факт лишається фактом — 35 років тому, саме в радянські часи, Житомир отримав єдину(!) державну нагороду у своїй тисячолітній історії. Причому, нагорода ця була досить високого рівня — одна з найголовніших в СРСР. Адже орден Трудового Червоного Прапора в ієрархії радянських державних нагород займав четверте місце — після Золотих зірок Героя Радянського Союзу, Героя Соціалістичної Праці та ордена Леніна. Нагородження Житомира цим орденом стало визнанням заслуг всіх його мешканців, які трудилися в різних сферах міського життя і мали неабиякі здобутки. Не буде зайвим трохи згадати про це.

Отже, на початку 1980-­их років у Житомирі діяли такі солідні підприємства: заводи хімічного волокна, верстатів­-автоматів, автозапчастин та побутових приладів, «Електровимірювач», «Промавтоматика», механічний та ремонтний. Окрім цього — льонокомбінат, панчішна, хутряна, дзеркальна та кондитерська фабрики, швейне та взуттєве об’єднання, м’ясокомбінат, молочний завод, об’єднання консервної, хлібопекарської та пиво­безалкогольної промисловості, меблевий комбінат. А ще — фабрики нетканих матеріалів, музичних інструментів, іграшок та сувенірних виробів… Список можна продовжувати. Більшість цих підприємств були споруджені у повоєнний радянський період. На них працювали десятки тисяч житомирян, а продукція реалізовувалася по всьому СРСР та за кордоном.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 09 серпня 2019

Лінки