Начальник райвідділу освіти Г.Ф.Сташенко з вихованцями ЗДО № 1.
Начальник райвідділу освіти Г.Ф.Сташенко з вихованцями ЗДО № 1.

Коли Григорій Федорович Сташенко в 1998 році обійняв посаду начальника райвідділу освіти, в Черняхівському районі працювали всього чотири дитсадки. Всі інші — сільські та в смт Головиному — як-то мовиться, наказали довго жити.

— На той час, — розповідає Григорій Федорович, який і по сьогодні очолює освітянську галузь району, — держава фінансувала дошкілля на сільради, і ті кошти нерідко розходилися на латання зовсім інших повсякденних «дірок», яких у руйнівні 90-ті було тьма-тьмуща. Щоб змінити ситуацію, ми рішенням районної ради передали фінансування дошкілля на відділ освіти, що дало змогу всього за один рік відкрити при школах 29 дошкільних закладів.

Спочатку це були групи короткотривалого перебування. І в той же час почали ремонтувати й відбудовувати закриті дитсадки, адже подекуди їхні будівлі вже стояли без вікон і дверей. Протягом трьох-чотирьох років відновили всі, що працювали до закриття.

На превеликий жаль, — висловлює стурбованість Григорій Сташенко, — у процесі децентралізації з’явилася тривожна тенденція: у новостворених об’єднаних територіальних громадах почали закривати заклади дошкільної освіти, мотивуючи тим, що звозитимуть дітей із кількох сіл в один. Глибоко переконаний, що допускати цього не треба, адже маємо справу з двох-п’ятирічними дітьми. На щастя, в нашому районі налагоджена тісна співпраця відділу освіти із сільськими головами і вони добре розуміють необхідність дошкілля.

Педагогічні ж колективи в наших дитсадках — творчі, талановиті, вони тісно співпрацюють із батьками, а діточок ми сприймаємо з самого малку як особистості, — ділиться начальник відділу освіти.

Щоб переконатися в цьому, я вирішила на власні очі побачити, що ж то воно — дошкілля по-черняхівськи.

Заклад дошкільної освіти № 1 (так у ході освітніх реформувань перейменували миле й усім зрозуміле поняття — дитсадок) — найстаріший у Черняхові. Йому — 50 років. Виконувачка обов’язків завідувачки закладу Лариса Володимирівна Огірчук розповідає, що й він свого часу пережив невеселі дні: в 90-ті роки було скорочено кількість груп, але потім їх удалося відновити до шести — в тому числі одну логопедичну. Сьогодні це — опорний дитячий заклад у Черняхівському освітньому окрузі, на базі якого проводяться всі методичні заходи. За словами методиста райвідділу освіти з дошкільної освіти Світлани Миколаївни Чикалюк, саме в цьому закладі відбувалися педагогічні читання до 100-річчя від дня народження В.Сухомлинського, проводяться районні семінари-практикуми, майстер-класи, атестація вихователів дитсадків з усього району і заключний фестиваль «Освітній меридіан» для педагогів, які діляться досвідом роботи.

— Родзинкою нашого закладу, — каже Лариса Огірчук, — є прагнення йти в ногу з часом. Оформлення освітнього простору, тобто групових приміщень і всієї території, ігри, виготовлені власноруч сенсорні іграшки, дидактичні матеріали, матеріальна база — мультимедійна дошка, комп’ютер, юнігранська піскова терапія, запроваджена нашим психологом Людмилою Ворончук, — усе спрямовано на активний розвиток дітей. І вони нас не підводять: беручи участь в обласних і районних конкурсах «Поліський сувенір», «Мій рідний край», «Веселі старти», стають переможцями.

Захоплення керівниці своїми вихованцями цілком зрозуміле, адже їх навчають талановиті педагоги. Дипломантка обласної виставки «Сучасна освіта Житомирщини» Таміла Марчук є авторкою посібника з досвіду роботи «Міні-музею хліба». За ініціативи самої Лариси Огірчук вихователька Наталія Новицька реалізувала проект, запозичений із досвіду польських колег, — «Родинні обереги». До цієї справи долучилися, разом із вихователькою, діти і їхні батьки. А бабуся Софійки Оніщук Тетяна Володимирівна навіть провела майстер-клас із виготовлення віночків. У підсумку пошуку й виготовлення родинних оберегів на світ з’явився чудовий буклет листівок. На них — маленькі народознавці з нашими одвічними українськими символами — калиною, дідухом, лялькою-мотанкою, іконою, віночком, писанкою, вишитими рушником і сорочкою...

У затишному подвір’ї дитсадка натрапляєш на справжній лісовий куточок. Тут малюки знайомляться з тим, що росте в лісі, хто живе в ньому, яку ягідку можна з’їсти і чого треба уникати. На уявній пасіці хлопчики й дівчатка, граючись, стають бджілками й ведмедиками. Пізнають секрети природи, навчаються берегти її.

Аня Маційчук до школи вже готова.
Аня Маційчук до школи вже готова.

Свої педагогічні знахідки, успішні наробки педагоги дитячого закладу оформлюють у тематичних альбомах, висвітлюють на своїй сторінці у «Фейсбуці», аби їхній досвід став надбанням колег усієї Черняхівщини.

Колектив закладу дошкільної освіти № 5 «Горобинка» на чолі з директоркою Катериною Іванівною Савицькою є чудовим прикладом наступності навчально-виховного процесу, що проявляється у тісній співпраці зі школою. Можна багато розповідати про досвід цієї співпраці, проте головне, як відомо, — результат. А про нього я дізналася з розмови з трьома цьогорічними випускниками дитсадка. Марійка Каплун і Миколка Воробей розповіли, що вже не раз бували в школі, де навчатимуться, знають свою вчительку. Ще одна випускниця, Аня Маційчук, похвалилася, що була в школі, знає, де розташовані бібліотека, їдальня, і що їй сподобався концерт, який для них підготували школярі. Дівчинка дуже хоче в школу, бо вже вміє читати, писати, що охоче продемонструвала мені, написавши на дошці своє ім’я.

— У нас, — розповіла директорка дитсадка Катерина Савицька, — працює клуб «Сходинка до діалогу». Маємо щорічний план співпраці з Черняхівською гімназією і працюємо за програмою «Впевнений старт», що відповідає програмі «Нової української школи». Знаходимо, що є спільного для дошкільного дитячого закладу і школи, скажімо, «ранкові кола», робота дітей у групах. І коли малюки призвичаюються до таких форм навчання й спілкування, вони легше привчаються до шкільного життя, краще встигають.

Форми отакого «зрощування» двох рівнів навчально-виховного процесу два колективи використовують різні. Вчителі гімназії приходять у дитсадок, переглядають і аналізують заняття, дають свої рекомендації. Вихователі дитсадка відвідують уроки в гімназії, відбувається обмін думками. Учителі, які наступного року набиратимуть перший клас, відвідуючи дитсадок, приглядаються до своїх майбутніх учнів, а ті, в свою чергу, звикають до вчителя. Так само й на батьківських зборах за участю гімназійних учителів відбуваються знайомство й «притирання». А що вже до екскурсій у гімназію, то малеча від них завжди в захваті, адже там щось цікаве покажуть, і смачненьким пригостять, і про подарунки не забудуть.

— Важливо ще й те, — продовжує Катерина Савицька, — що при такій співпраці не втрачаються таланти. У себе ми виявляємо обдарованих дітей, розвиваємо їхні здібності, а вчителі надалі, знаючи наших вихованців та їхні можливості, підхоплюють їх. Талант розвивається далі, і мені дуже приємно, коли бачу, як школярі — наші колишні вихованці — досягають успіхів.

Можна сказати, що Черняхівська гімназія й ДОЗ № 5 вросли один в одного. Учні початкових класів приходять у дитсадок із виставами для малюків, а ті, в свою чергу, беруть участь у «Малих олімпійських іграх», що проходять у гімназії.
Такими співпрацею і дружбою дитсадка та гімназії задоволені батьки вихованців. Тато Ані Маційчук Андрій Васильович, зокрема, сказав:

— Це дуже добре: діти в результаті такого поєднання належно підготовлені до школи, причому, предметно, не на словах. Вони звикають до майбутньої вчительки, їм шкільні стіни вже рідні. Самі батьки всього цього не змогли б зробити. А дитсадком нашим можна пишатися: мало того, що в ньому працює чудовий педагогічний колектив, тут відмінне харчування дітей, у приміщенні тепло, затишно, при цьому ніхто в батьків нічого не вимагає, не примушує до якихось «благодіянь».]

Молоді виховательки ЗДО «Сонечко» разом із завідувачкою Наталією Іваницькою.
Молоді виховательки ЗДО «Сонечко» разом із завідувачкою Наталією Іваницькою.

Із вуст виконавчого директора ТОВ «Аленруд» — це кваліфікована й досить висока оцінка роботи колективу. Бо в ньому працюють чудові люди — вже з великим досвідом і зовсім молоді. Але всі — щедрої душі й великої відданості своїй справі.

Ще один черняхівський заклад дошкільної освіти зі світлою, радісною назвою «Сонечко» пишається передовсім своїм наймолодшим серед інших закладів педагогічним колективом. Завідувачка дитсадка Наталія Олександрівна Іваницька говорить, що якраз молодість вихователів, їхні креативність, енергійність і навіть артистизм приваблюють батьків при виборі дитячого закладу для своїх малюків, а ще — особлива турбота про безпеку дітей.

— Наш дитсадок, — пояснює керівниця, — розташований на околиці Черняхова, виховуються в ньому і місцеві діти, і доїжджі. Зовсім недалеко розташована водойма. Це спонукало нас приділити особливу увагу навчанню малюків правил безпеки життєдіяльності.

Наталія Іваницька недаремно казала про артистизм своїх молодих колег, які на районному освітянському фестивалі «Чисті роси» були серед найкращих. Отой артистизм допомагає їм у щоденній роботі. Коли в дитсадку проводився «Тиждень знань з основ безпеки життєдіяльності» (назва для дорослих), то для дітей він став справжнім спектаклем. Щодня повчальні ігри-вистави присвячувалися якійсь темі: «У природи є своя погода», «Дитина і вулиця», «Дитина і побут», «Наша кватира», «Щоб не сталося біди». Вихователі з дітьми розігрували сценки, з яких малюки дізнавалися, що з чужою людиною йти не можна, навіть якщо вона й пригощає цукеркою; що дорогу треба переходити на зелене світло; що під час грози не можна стояти під деревом; що сірники — то не іграшка... А якщо трапилася біда, — не розгублюватися...

— Наші дітки тепер добре знають за яким номером треба зателефонувати, коли щось загорілося або якщо заболить животик. Вони не розгубляться, коли загубляться, й знають, як треба покликати на допомогу, — із задоволенням говорить завідувачка. — І ми дуже раді, — додає вона, — що наші вихованці уже навчають отих правил безпечної життєдіяльності своїх батьків. Звичайно, по-дитячому, але вони вже скажуть: «Тут не можна дорогу переходити». І це, до речі, сприяє кращому, лагіднішому ставленню батьків до дітей...

Звичайно, у кожному з трьох названих закладів дошкільної освіти Черняхова вирішують чимало проблем щодо комфортного, здорового утримання дітей, ремонту й утеплення приміщень, висококалорійного харчування, яким не кожна родина може забезпечити малюка вдома; матеріально-технічного забезпечення навчально-виховного процесу. Усе це — щоденна турбота керівників закладів і трудових колективів. «І допомога батьків, спонсорів та відділу освіти», — додавали в кожному дитсадку. Це підтвердив у нашій розмові й керівник освітянської галузі району Григорій Сташенко:

— На дошкільному вихованні ні держава, ні органи місцевого самоврядування не повинні економити. Це — майбутнє України. Яку ми закладемо основу в сьогоднішніх малюків — вихованців дитсадків, такою надалі буде надбудова — їхні характери, їхнє світосприйняття, їхнє усвідомлення себе як особистостей. Я радий, що у моїх колег-педагогів є розуміння цього й вони віддають свої душі, знання й талант вихованню саме таких дітей.