Такий він нині, колектив редакції «Зорі» (зліва направо): відповідальний секретар Микола Завадський, коректор Анжеліка Ященко, оператор комп’ютерної верстки Надія Рудницька, головний редактор Світлана Кирпа, головний бухгалтер Марія Можаровська та заступник головного редактора Петро Хобта.
Такий він нині, колектив редакції «Зорі» (зліва направо): відповідальний секретар Микола Завадський, коректор Анжеліка Ященко, оператор комп’ютерної верстки Надія Рудницька, головний редактор Світлана Кирпа, головний бухгалтер Марія Можаровська та заступник головного редактора Петро Хобта.

«Зоря» має багатющу історію, цікаве й героїчне минуле, бо народжена далекого 1919 року, гартувалася війнами, вистояла у роки голодоморів та чорнобильського лиха, як може, підтримує захисників України на Сході й утверджується силою друкованого слова. Звісно, не завжди її погляди були співзвучними із нинішніми, бо ж відповідали віянням часу. Та це — минуле, така наша історія.

Історію газети творили журналісти кількох поколінь: писали, редагували, фотографували; технічні працівники, які своєю працею доповнювали їхню роботу. Своє плече нам підставляли сількори і дописувачі, поштовики і друкарі, прихильники видання. І нині це роблять. Головний наш аргумент — читачі. Це заради них ми працюємо, а їхня підтримка робить нас сильнішими, саму ж газету — змістовнішою, цікавішою і потрібною.

Минали роки, змінювалися назви й наклади газети, певний час вона взагалі не виходила. І тільки із 20 листопада 1943 року читач отримує газету з нинішньою назвою — «Зоря». А не так давно змінився й статус редакції—із листопада 2017-го вона — «роздержавлена» й відтепер є приватним підприємством «Редакція газети «Зоря» м. Овруч». Однак це не змінює її об’єктивної, неупередженої позиції.

Столітня історія газети розпочиналася із випуску в Овручі 1919 року «Голоса крестьянина и рабочего», згодом «Известий Овручского уездного исполнительного комитета Совета рабочих, крестьянских и красноармейских депутатов», а з 1921 року — газети «Серп і молот». Із 5 жовтня 1930 року в світ виходить газета «Шлях колективізації». Тривалий час цей факт був загублений у круговерті революційних подій та громадянської війни. Та, зрештою, він офіційно встановлений, тож зроблено зміни в часі заснування та нумерації видання. Ще в «районці» від 1 травня 1982 року значилося, що газета видається із жовтня 1930 року, а вже у наступному номері з’явився новий запис: «Газета заснована в 1919 році». Річ у тім, що спочатку відлік віку «Зорі» вівся від першого номера однієї з її попередниць — газети «Шлях колективізації», тобто від 5 жовтня 1930 року (до речі, 1939 року ця газета була учасником Всесоюзної сільськогосподарської виставки і занесена до її Почесної книги; відповідне свідоцтво як реліквія зберігається у редакції й нині).

Так ось, листом № 631 від 2 липня 1981 року Всесоюзна книжкова палата, що була методичним центром з питань уточнення історії періодичних видань, зважила, що овруцька «Зоря» може включити до своєї історії й попередні названі газети, відновити дату свого заснування з 1919 року і, відповідно, змінити валову нумерацію.

Якщо говорити про газету «Шлях колективізації», то виходила вона регулярно. До початку війни побачили світ 7520 її номерів. Два місяці друкувалася й у воєнний період, до окупації району нацистськими загарбниками. Останнім потягом, що рушив у ніч 22 серпня 1941 року до Чернігова, овруцькі журналісти та поліграфісти евакуювалися.

Тимчасова окупація перервала випуск газети більш як на два роки. Та зразу ж після визволення Овруча вихід «районки» відновився. Перший її номер датується 20 листопада 1943 року. Правда, вона уже мала іншу назву — «Зоря». Редагував її Д.Абрукін, якого у березні 1944-го змінив Б.М.Білявський. Редакційні архіви зберігають матеріали й колишніх редакторів «Зорі» С.В.Кивлюка, В.Мельничука, Р.Прохоренка, Т.М.Акімової. Редакторське крісло також обіймали А.І.Максимов, А.В.Янишевський, П.П.Хобта, І.П.Дубницький, В.В.Ланько, знову П.П.Хобта. Декого, на жаль, уже немає серед нас, дехто ще й досі продовжує радувати читачів своїми дописами. Про усіх їх та газетярів різних періодів, живих і покійних, скажу однозначно: вони заслуговують на пошану.

6 червня — наше професійне свято — День журналіста. Цьогоріч воно знаменне ще й тим, що відзначатимемо його 25-ий раз. Для нашого колективу це — подвійний ювілей, адже цьогоріч професійне свято збіглося зі 100-річчям «Зорі». Отож це — гарна нагода глибоко осмислити нашу історію, проаналізувати свою роботу: чого досягли за цей час і що доведеться ще зробити, скоригувати і визначити плани на перспективу—яким має бути наше видання уже в новітній історії. Зрештою, як бути найстарішими, але при цьому залишатися молодими, не втрачати позицій сучасності й актуальності, зберегти своє тверде «я». Висловити подяку нашим друзям-партнерам, прихильникам і читачам «Зорі» — усім тим, хто був із нами і не зраджував нас усі ці роки.

Пишаюся тими, з ким сьогодні працюю в редакції і хто почав відлік другої сотні її років. Наш редакційний колектив нині за своєю чисельністю — невеликий. Ще десятиліття тому він складався із 10 працівників, тепер же їх лише шестеро: крім головного редактора, — його заступник Петро Хобта, відповідальний секретар Микола Завадський, головний бухгалтер Марія Можаровська, оператор комп’ютерної верстки Надія Рудницька та коректор Анжеліка Ященко. Кожен із моїх колег — особистість, а разом ми — «зоряни». Зменшення штатного складу не позначилося на якості газети, а ось навантаження на кожного зросло, адже довелося опанувати суміжні професії, нові технології, можливості комп’ютерного обладнання, проявляти взаємовиручку та взаємопідтримку один одного. Головне, у всіх нас є велике бажання робити газету кращою й потрібною людям. У цьому і є наша місія.

З нинішнього року газета стала більш інформативною, виходить на 12 сторінках, ілюстративно насиченою, вирізняється дизайнерським стилем, поліграфічним оформленням. У ній можна прочитати про все, вкрай важливе для земляків: про державні та законодавчі зміни; пенсії й субсидії; різного роду реформи; аграрне, промислове та лісогосподарське виробництво; про район, місто та його жителів; про те, чим живуть громади; дізнатися багато інших новин із життя країни, області. Зі сторінок «Зорі» виборці дізнаються й про діяльність депутатів різних рівнів у своїх округах, благодійних фондів та громадських формувань. І це теж важливо. Друкуються також матеріали на освітні, культурні та спортивні теми, морально-етичного характеру, повідомляється про надзвичайні події тощо. Авторитетом у читача користуються оповідки.

Чільне місце займає тема патріотизму та волонтерського руху. Свої корективи у редакційну тематику внесла й війна на Сході нашої країни. Отож систематично висвітлюються події зі світлинами про земляків-АТОвців (до речі, у редакції як реліквія зберігається прапор з АТО з підписами бійців 30-ої окремої механізованої бригади, переданий через волонтерів Якова Грищука й Василя Цимбалюка), їхні військові будні. А у творчих задумках — нові нестандартні сучасні проекти і теми.

У трудовій біографії редакції «Зорі» — й неодноразові відзнаки владних структур різних рівнів за участь у конкурсах з висвітлення актуальних тем. Показником нашої роботи є й те, що наклад «Зорі» нині—найбільший серед районних газет області.

Сподіваюся, що газета ще не один рік зорітиме на небосхилі Овруччини.

Світлана КИРПА,
головний редактор ПП «Редакція газети «Зоря» м. Овруч».