З давніх-давен в Україні повелося, що родини мали багато дітей. Але останнім часом не кожна сім’я зважується мати двох чи більше діток. А от Оксана та Руслан Костенки із с. Нових Вороб’їв Малинського району виховують вісьмох дітей: шестеро — учні місцевої школи, двоє — дошкільнята. Про секрети успішного життя журналісту «Житомирщини» розповіла господиня родини Оксана Іванівна.

— Як і коли ви познайомились? — запитую привітну господиню.

— Я — родом із Нових Вороб’їв, чоловік — із Білорусії. За фахом я — медсестра, працювала у Писарівці, Старих та Нових Вороб’ях. 16 років тому доля звела нас із Русланом у рідному селі. Відтоді ми разом.

За словами господині, вони чималу увагу приділяють чіткому графіку й розподілу обов’язків між усіма дітьми. Роботу тут на чоловічу та жіночу ніхто не розділяє. Наприклад, Руслан Петрович «без особливих проблем» часом після сніданку чи обіду миє посуд. Саме приклад батьків неабияк стимулює дітей до порядку, чистоти й дисципліни.

— Щодня прокидаюсь о 6-ій ранку, готую сніданок, — розповідає Оксана. — Всі чомусь думають, що на таку велику родину треба варити казан борщу чи супу, а у нас навпаки — готую невеликими порціями, щоб все було завжди свіжим.

На столі у нас постійно свіжі фрукти — яблука, банани. Ласощі й різноманітні смаколики — переважно на свята. Я з доньками, котрі мені дуже допомагають на кухні, готуємо торти, випічку, яку дуже швидко розмітають із тарілок братики й сестрички.

— Маєте якусь улюблену страву?

— Звісно, як, мабуть, у кожній родині. На великі свята часто готуємо картопляні бабку та голубці. Рецепти і звичай запозичили у батьків Руслана, бо в Білорусії такі страви ідуть на «ура». Також готуємо й традиційні українські страви, які в нашій родині посідають чільне місце.

— Тримаєте господарство, обробляєте город?

— Раніше тримали курей, качок, поросят. Але з часом порахували, що це економічно невигідно й важко. Нині обробляємо 30 соток землі, де вирощуємо городину для власних потреб. Ще минулого року «убивалися», як і всі сільські люди, на плантаціях картоплі, але цього року вирішили з цим «зав’язати». Справжньою «родзинкою» нашої родини є вирощування малини, порічок та смородини. Для цього заняття відвели 20 соток землі, де посадили польський сорт малини «Зева», що родить двічі на рік. Максимальний урожай малини припадає на літній період, за один день, буває, збираємо до 100 кілограмів смачних і корисних ягід. Посадили й по 50 кущів червоних порічок та смородини.

Ягоди прополюємо, підживлюємо, поливаємо... Догляд за цими ягодами — неабияка трудотерапія для усіх нас і дітей, яким таким чином прищеплюємо любов до праці й відволікаємо від занять непотрібними справами. Діти вчаться допомагати батькам, а головне — отримуємо позитивний результат.

— За щоденними турботами та клопотами чи залишається у вас вільний час? Як проводите його?

— Дійсно, спочатку, коли діти були маленькими, мені було дуже важко. Адже належні догляд і виховання дітей потребують неабияких зусиль і часу. Я вдячна своєму чоловікові. Він завжди — поруч зі мною. Усі проблеми, негаразди, справи ми вирішуємо спільно. Якби я все робила сама, не мала б вільного часу. Це все бачать діти, вчаться, аналізують, думають. Мені багато хто каже, що я не виглядаю на свій вік. У цьому — неабияка заслуга чоловіка, котрий часто дарує мені поїздки до салону краси, підбадьорює мене, допомагає у всьому. Любов і турбота з боку дітей та мого коханого чоловіка не дають мені забути про те, що я — жінка.

— Дітям трішки даєте незалежності?

— Наші діти — дуже слухняні, активні, розумні, працелюбні й дуже талановиті. Багато хто з них любить малювати, співати. Шкода, що в селі немає гуртків, де вони могли б розвивати свої таланти. Привчаю їх бути самостійними, відповідальними, акуратними.

А ще я часто допомагаю дітям вчити уроки. Коли допізна з ними засиджуюсь за книжками й зошитами, чоловік жартома каже, що я — сімейний міністр освіти, науки, економіки, охорони здоров’я...

— А відпочиваєте ви також родиною?

— Ну а як же можна після важкої праці трішки не розслабитись і не відпочити? Ми маємо автомобіль, друзів у столиці, куди часто їздимо з дітьми й чоловіком трішки «порелаксувати». Мріємо також про подорожі визначними місцями нашої країни, але поки це залишається у планах.

«Без сім’ї немає щастя на землі» — твердить народна мудрість. Тоді, коли будуть взаємоповага, любов, гармонія та лад у рідній хаті, тоді так само буде у рідному селі, рідній країні.
«Цінуйте життя, своїх рідних — і все буде гаразд», — ось рецепт сімейного щастя від Костенків.