Фото автора.
Фото автора.

Післязавтра ми святкуватимемо День Перемоги. Час невмолимо спливає — від грандіозних військових подій травня сорок п’ятого нас відділяє вже 74 роки. Як зустріла Житомирщина той пам’ятний день? Якими емоціями були сповнені серця тодішніх жителів краю? Аби дізнатися це, як мовиться, з перших рук, розкриємо унікальний архівний номер «Радянської Житомирщини», на якому стоїть дата, що навіки увійшла до історії людства — 9 травня 1945 року.

На першій сторінці бачимо малюнок — великий портрет Й.Сталіна у маршальському мундирі на тлі Спаської башти Кремля і тріумфуючого натовпу радянських громадян. Нижче подано текст головного документа Перемоги — «Акту про беззастережну капітуляцію німецьких збройних сил». Тут-таки — Указ Президії Верховної ради СРСР про оголошення 9 травня святом Перемоги та неробочим днем.

Більшість публікацій номера газети присвячені Дню Перемоги: накази Сталіна про нагородження генералів та офіцерів, які відзначилися при взятті Берліна, портрети маршалів Жукова та Конєва, проникливий вірш Володимира Сосюри «Повернення героїв».

Але найбільш цінними є інші публікації — про те, як зустріла область День 9 травня 1945 року. У невеликому репортажі «Радість Перемоги» передано настрій житомирян, котрі дізналися про щасливу звістку: «Місто прокинулось.

Відчиняються вікна. Жильці вітають одні одних зі святом Перемоги. Салюти-постріли зливаються в суцільний грім. В небо злітають різнокольорові ракети. Місто ожило, місто радіє. Вигуки привітань лунко перекочуються з вулиці на вулицю… Вартові на постах кидають переможне «ура!» в нічний простір… Радіють усі — старики, діти. Старий дідусь-двірник чемно кидає у відкриті вікна слова поздоровлень жильцям, які вже давно не сплять… Зовсім незнайомі люди вітають один одного з історичним святом, близькі кидаються в обійми… Дві юних дівчинки, співаючи «Песню о Родине», радісно вітають кожного, хто йде їм назустріч… Людей у місті все більшає. Народ торжествує. Він святкує священну перемогу над одвічним ворогом людства — німецьким фашизмом».

«Житомирщина торжествує перемогу» — так озаглавлено цілу сторінку, присвячену новинам з різних куточків області. Настрій передають уже самі заголовки: «Відплата!», «Настав радісний день», «Виборене щастя», «Сталося!», «Весняна радість», «Торжество народу»… Кореспонденти газети побували на різних підприємствах, побачивши та описавши радість земляків. На сторінці — репортажі із заводу імені Сталіна, Житомирського залізничного вузла, промкомбінату та колгоспу імені Леніна (Ємільчинський район), Коростенського депо та міської поліклініки. З Днем Перемоги жителів області на сторінках газети привітали актори Житомирського театру, вчителі шкіл обласного центру, науковці та викладачі Житомирського педінституту. Емоцій того дня ніхто не стримував — і така емоційність передалася й публікаціям того унікального номера «Радянської Житомирщини». «Настало й на нашій вулиці свято! — цитує газета виступ одного з робітників Житомирського хлібозаводу під час стихійного мітингу. — Не один раз ми били прусаків проклятих, але тварюка повзла, як змія, до наших рубежів, винищувала наші міста й села. Але настав день Перемоги. Тепер ніколи більше не один німець не ступить на нашу священну землю!».

Радісний настрій публікаціям газети додали й вірші місцевих поетів, вміщені у святковому номері. Ось рядки однієї з поезій — «День довгожданий» (авторства П.Нечипоренка):

— Ми цього дня жагуче
так чекали,
Про день цей мріяли,
не спали по ночах,
У перемогу ми і вірили,
і знали,
І сльози радості
іскряться на очах.

Подібною вірою у Перемогу сповнений і вірш поета Івана Шанюка — «День Перемоги путь нам вінчає..»:
— Бились за день цей
в степах України,
Під Сталінградом мужались в бою,
Знали, що прийдем
до мурів Берліна,
Знали, що ворог впаде на коліна,
Вірили в силу свою.

Гортаючи пожовклі від часу сторінки того незвичайного номера газети за 9 травня 1945 року, навіть тепер, через 74 роки, відчуваємо надзвичайну радість і щастя, які принесла Перемога в кожен дім, в кожну родину. Публікації газети яскраво передали тріумф та гордість народу, який став переможцем. Тоді, у сорок п’ятому, це було велике свято для всіх людей. Віриться, що таким воно залишається й нині для більшості жителів нашої області та країни загалом