Як відомо, нові погляди на глобальні процеси, що відбуваються в надрах Землі, глибоке розуміння їх істотного впливу на навколишнє середовище і розвиток людства, мають важливе значення у кардинальній зміні наукового світогляду, що в подальшому відіграє вирішальну роль при формуванні і реалізації державної політики у сферах енергетики, економіки та екології. Сьогодні ми пропонуємо увазі наших читачів нову теорію про відновлюваність, невичерпність і екологічність глибинних нафтогазових ресурсів, авторами якої є відомі українські вчені. Один із них — Анатолій Вдовиченко, наш земляк із Нової Борової, в недалекому минулому — головний інженер Житомирської геологорозвідувальної експедиції.

Останнім часом з’явилися переконливі докази, які змінюють уявлення про походження і міграцію вуглеводнів, кардинально переорієнтовують ставлення до вуглеводних покладів як до відновлюваних, невичерпних джерел енергії, інтенсифікація та оптимізація видобутку яких дає можливість вирішити важливі соціально-економічні та глобальні екологічні проблеми людства.

Ще у 1867 р. думку про глибинне походження нафти вперше висловив учений Конкад, якого підтримали відомі на той час дослідники земних надр Фуке, Сараску, Кобалеску, Мурчоні та інші.

Перші практичні розрахунки, які підтверджували постійне підживлення покладів глибинною нафтою, було оприлюднено на ІІІ Всесвітньому нафтовому конгресі в Бухаресті в 1907 р. першовідкривачем Старогрозненського нафтового родовища Л.Баскаковим. Досвід майже 120 років експлуатації цього родовища переконливо підтвердив існування такого явища. Подібне спостерігається і в інших нафтовидобувних регіонах світу.

Незважаючи на очевидність і доведеність фактів відновлення родовищ, більшість фахівців нафтогазової геології твердо стояли на позиції вичерпності вуглеводних ресурсів. Так, американський геолог Т.Дей ще у 1909 р. подав рапорт у Білий дім про те, що ресурси нафти у США буде остаточно вичерпано в період 1935–1944 рр., а головний геолог Геологічної служби США Д.Уайт у 1920 р. доводив, що видобуток нафти у США досягне свого максимуму через 3–5 років, після чого піде на спад. Його у цьому підтримала Американська асоціація геологів-нафтовиків, хоча сьогодні видобуток нафти — удесятеро більший, ніж тоді й продовжує інтенсивно нарощуватися.
Думка про занепад нафтової промисловості нав’язувалася також і в колишньому СРСР. Твердження фахівця з ядерної фізики та енергетики, президента АН СРСР, академіка А.Александрова про близьке вичерпання світових ресурсів нафти і газу та про відмирання нафтової промисловості негативно вплинули на розвиток галузі. Тому у 70-их роках ХХ ст. широким фронтом почали споруджуватися атомні електростанції в Україні.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 03 травня 2019

 

 

Лінки