Багато наших земляків були мобілізовані для ліквідації наслідків чорнобильського лиха. Одним із них був нині 56-річний інвалід другої групи, ліквідатор аварії на ЧАЕС першої категорії, майор внутрішньої служби, начальник караулу Державної пожежної частини № 16 третього загону державної пожежної охорони Олександр Сахневич із с.Юрівки Малинського району.

— З 19 квітня 1987 року в складі зведеного загону пожежної охорони № 3, до якого входили чотири частини, що виконували різні функції, я потрапив до Чорнобиля, — розповів Олександр. — До цього я півроку пропрацював інспектором держпожежбезпеки на заводі «Червоний прапор» (сучасний «Артем»). На ЧАЕС я потрапив лейтенантом. Ніс службу з охорони Чорнобиля та станції. На станції відкачували воду, контролювали пожежну безпеку, вогневі роботи, проводили інструктаж робітників тощо. Відбув три вахти. Чергували на станції по 8 годин, а по місту Чорнобилю — добу. Три наші пожежні машини стояли в залі першого енергоблоку, а ми сиділи з пожежним караулом та операторами ЧАЕС. А ще нас часто «кидали» тушити торф’яники. Нам казали, що за зміну отримуємо опромінення приблизно піврентгена, але чи справді це було так? У хлопців і в мене часто боліла голова, дерло в горлі, йшла з носа кров. Пізніше звикли, притерпілися... Ми тоді знали одне: мусимо виконати свою роботу — і крапка.

Досі не можу забути ті тривожні відчуття, автобуси, дозиметри, якими постійно когось чи щось обстежували... Одяг, який міняли з кожної нагоди. А ще — у кого були довгі волосся чи вуса, їх радили негайно обстригти, тому що вони багато «набирали» радіації...

Після вахти Сахневича до Чорнобиля поїхали троє малинчан — начальник караулу Іван Білий та молодші інспектори держпожнагляду Василь Савченко і Петро Ложка.

З грудня 1987 року О.Сах­невич 22 роки пропрацював старшим інспектором держпожежнагляду, начальником караулу ДПЧ-7 на заводі «Артем». Нині йому доводиться часто лікуватися в центрі реабілітації чорнобильців — у санаторії «Дениші» Житомирського району, відомчому госпіталі ГУНП в області, столиці, оздоровницях Карпат.

Має ліквідатор міцну й дружну родину: дружину Наталію, котра працює економістом на заводі «Артем», та двох синів — Олександра і Романа, котрі нині проживають у Чехії. Одному з них батько допомагає будувати будинок. А ще Олександр має своєрідне хобі — техніку, полюбляє автомобілі.

Він і нині цікавиться нелегкими буднями своїх колег-пожежників. «Потрібно жити, незважаючи на виклики долі, бути оптимістом, вірити в краще. Мрію, щоб наша Україна процвітала і все в нас нарешті стало добре», — каже Олександр Сахневич.

 

Погода

Фотоетюд

Фотоетюд29012019

З гірки — на санчатах.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки