Про Україну розповість французький кінорежисер
Про Україну розповість французький кінорежисер

 

До Житомира завітав французький режисер-документаліст Жакі Лебас. Про свої творчі плани він розповів «Житомирщині». Понад сорок два роки працює у системі кіно. Побував у багатьох країнах світу. Зокрема, сподобалась Румунія, де прожив чотири роки. В Україні планує працювати півтора року, а далі відвідає Монголію. Він — поза політикою, у своїх фільмах намагається показувати реальне життя. Режисер не селиться у готелях, а живе в родинах їхнім життям, смакуючи спілкування та національну кухню. В Житомирі він проживає у Петра Адамовича, який володіє французькою та вісім років як волонтер допомагає оздоровлювати наших дітей у Франції.

— Як склалося ваше знайомство з Україною? — запитую Жакі Лебаса.

— Все почалося, — сказав гість, — коли я взяв у свою родину дівчинку Ангеліну з села Ушомира Коростенського району. Вона приїхала на літо до Франції на оздоровлення. Також запросив на гостину відповідального за її перебування пана Петра. Під час спілкування розповів, що я — режисер, і у нас виникла ідея зняти фільм про Україну. Ваша держава — дуже близька до Європи, але маловідома, і я захотів для себе більше про вас дізнатися.

— Що саме плануєте знімати?

— В першу чергу мене цікавить Чорнобильська катастрофа та, яка нині природа у зоні відчуження. Впевнений, що без участі людей природа набагато краще розвивається, бо саме люди знищують планету. Чорнобильська зона — це своєрідна лабораторія, в якій проходить експеримент.

Наступне, що мене цікавить, це — село. Як у вас там живуть люди, точніше, як виживають, бо я бачу великий контраст між українськими селом і містом. У своєму фільмі хочу висвітлити цю різницю. Цікавим є для мене і великі міста — такі, як Одеса та Львів. У фільмі буде висвітлене ваше минуле, теперішнє і майбутнє. Я не хочу, щоби європейці бачили, що ви — застаріла країна. Ні. Я був здивований і задоволений, коли на майстер-клас із ляльки-мотанки, який проводила Ганна Івченко, житомирські школярі прийшли у вишиванках. У Франції я ніколи не бачив, щоби діти носили національні костюми. Ми їх давно викинули і не використовуємо.

— Як складається спілкування з українцями?

— Для мене нема проблеми мови. Мова — не бар’єр. За час перебування у вас я знайшов багато друзів. Також хотів познайомитися із журналістами, щоби мати більше контактів та інформації про цікаві речі. Планую продовжити зйомки у червні, складаю план поїздок та зустрічей. До речі, фільм зобразить чотири пори року.

— Які моменти ви вже зняли?

— Зацікавила мене ваша культура. Я записав майстер-клас із писанки у Людмили Заліщук. Скоро Великдень, в Україні обов’язковим атрибутом цього свята є кольорові яйця. Зняв процес фарбування яєць за допомогою воску та вогню. Майстриня розповідала про історію, різновиди писанок, символіку знаків, а також про великодні легенди та звичаї українців. Окрім того побував на майстер-класі з ляльки у Ганни Івченко та навіть сидів за прялкою у майстрині Олени Тихенко.

— Де покажете фільм?

— У Франції його демонструватимуть у 800 кінотеатрах. Перед кожним показом я буду розповідати про вашу країну, зйомки, враження. Далі фільм буде передано на загальний показ по телебаченню.

— А в Україні?

— Я думаю над цим питанням, бажання є. Як складеться, поки що не знаю. Можливо, буде підтримка влади, активних українців. Планую показати фільм і в Житомирі. Я хочу нагадати вам про Чорнобиль і продемонструвати, що Україна — багата країна.