Фото автора.
Фото автора.

Впродовж двох місяців разом з читачами ми подорожували у часі, гортаючи старі підшивки нашої газети. Відтак пройшли всіма десятиліттями її існування — читали, про що писала газета 10, 20, 30, 40, 50, 60, 70, 80 і 90 років тому. Зрештою ми дісталися 1919 року. Саме тоді вийшов перший номер нашої газети. Сталося це 17 березня 1919 року. Екземпляр цього унікального номера зберігається нині в Державному архіві Житомирської області. Погортаємо пожовклі від часу сторінки.

Вже сама дата виходу цього номера багато про що говорить знавцям історії нашого краю. Адже березень 1919 року — це розпал Громадянської війни. Ситуація на фронтах подекуди мінялася з калейдоскопічною швидкістю. В Житомирі у період 1917—1920 років влада змінювалася 15 разів! У березні 1919 року якраз сталася одна з таких змін — загони червоного козацтва на чолі з Віталієм Примаковим 14 березня витіснили з Житомира війська Директорії. А вже 17 березня (лише через три дні!) Житомирський ревком випустив перший номер нової газети. Називалася вона «Вісті — Известия», друкувалася російською та українською мовами на чотирьох сторінках. Цікаво, що назва газети писалася трьома мовами — російською, українською та єврейською (адже єврейського населення тоді було чимало в області).

Про що ж писала 17 березня 1919 року нова газета? Перша сторінка була заповнена наказами Житомирського ревкому. Про серйозність намірів нової влади свідчать такі рядки одного з наказів: «Попереджаю, що за шкідливу діяльність, направлену проти совітської влади, винуваті будуть віддаватись суду надзвичайної слідчої комісії при ревкомі і розстрілюватись». Поруч подано списки нового «уряду» Житомира — комісарів з різних питань та їхніх помічників. Але тут-таки, біля цих грізних наказів, — театральні оголошення. Ось таке: «Малый театр Мановского. Последний день! 17 марта — пьеса Аверченко «На Волге». В пьесе участвуют цыганский хор и гитарист. Много пения!». І таке: «Городской театр. 17 марта. Пьеса по известному роману Сенкевича «Огнем и мечом». А ще нижче: «Кинтеатр «Колизей», 15-18 марта будет демонстрироваться нашумевший боевик «Певец своей печали». Глубоко захватывающая драма из русско-еврейской жизни. Картина своим сюжетом производит сильное впечатление!». Як мовиться, війна війною, а мистецтво — за розкладом.
Друга і третя сторінки першого номера газети «Вісті — Известия» присвячена політичній обстановці в країні. Про це йдеться у замітках «В Одессе», «В Крыму и на Кавказе», «Протест советского правительства Латвии», «Беседа с Троцким», «Взятие Балты», «Казаки переходят на нашу сторону», «Восстание против петлюровцев», «Движение на Жмеринку».

Привертає увагу великий матеріал «С погрома», який драматично і яскраво описує відступ петлюрівських загонів з єврейських кварталів Житомира — з награбованим після погромів майном… Такими були реалії 1919 року.
На останній сторінці номера від 17 березня знаходимо міжнародну хроніку — замітки «Япония вооружается», «Равенство рас в Америке», «Все рабочие Германии заодно»… А в розділі «Местная хроника» — новини про перші кроки нової влади: «Постановление о национализации городской электростанции», «Создание центродома», «Борьба с бантитизмом», «Собрание земских служащих»…

Через п’ять днів після виходу першого номера газети «Вісті — Известия» Житомир знову захопили сили Директорії. Відтак друк припинився до травня 1919 року — коли місто вкотре зайняли більшовики. Але потім упродовж року Житомир ще чотири рази переходив з рук у руки. Відтак газета в цей час друкувалася з вимушеними перервами. І лише у червні 1920 року, після вигнання з Житомира польської армії, її вихід став регулярним.