Павло Ментов (ліворуч) і голова обласної організації учасників міжнародних миротворчих операцій «Солдати Миру» Сергій Коробцов.
Павло Ментов (ліворуч) і голова обласної організації учасників міжнародних миротворчих операцій «Солдати Миру» Сергій Коробцов.

В Афганській війні, що тривала понад дев’ять років, участь брали 160375 українських військовослужбовців. Із них більше 3000 — загинули, 72 — зникли безвісти, близько 4000 — отримали інвалідність. Після закінчення Другої світової війни українські військовослужбовці брали участь у 24 локальних війнах і збройних конфліктах на території 16 держав. Після здобуття Україною незалежності наші підрозділи постійно беруть участь у проведенні миротворчих операцій під прапором ООН. За даними Міністерства оборони України, з 1992-­го року в міжнародних миротворчих операціях взяли участь близько 40 тисяч військовослужбовців.

15 лютого цього року в Україні на державному рівні відзначаються День вшанування учасників бойових дій на території інших держав, 30-­та річниця виведення радянських військ з Афганістану, зважаючи на історичну та соціальну важливість цієї дати для України, її громадян. Про те, що уроки Афганської війни для світу, її наслідки для України недостатньо вивчені та враховані в сучасному житті, говорили учасники бойових дій на території ДРА під час відкриття в приміщенні обласної універсальної наукової бібліотеки імені О.Ольжича тематичної виставки «Не в’януть «Тюльпани» в граніті, бо пам’ять людська не згаса…».

— Служба в Афганістані розділила моє життя навпіл, — розповідає полковник запасу Олег Коновалов. — Війна — це велике горе. Дуже радів, коли живий повернувся на Батьківщину та зробив перші кроки по рідній землі.

Олег Олексійович розповів, що свого часу закінчив Полтавське вище військове командне училище зв’язку. Він та ще шестеро однокурсників були зараховані для проходження служби у повітряно­десантних військах. В Афганістані встиг прослужити один рік — у другому батальйоні славетного 350-­го гвардійського парашутно­-десантного полку 103-­ої повітряно­-десантної дивізії на посаді начальника зв’язку підрозділу.

— У нашому полку було найбільше нагороджених порівняно з іншими військовими частинами, що знаходилися в Афганістані, — розповідає Олег Коновалов. — Найбільше було й полеглих. Ми витримали, з честю повернулися додому. Саме в нашому підрозділі народилася пісня «Другий батальйон». Вона лунала на відкритті виставки. Я прослужив в армії 31 рік, виконав 127 стрибків із парашутом. Свого часу, коли був молодим, говорили, що ми — втрачене покоління. Нині молоді люди на свою адресу чують те ж саме. Але це не так.

Полковник у відставці, кавалер ордена Червоної Зірки Юрій Чернишов представив на виставці цікавий матеріал із сімейного архіву. На моє прохання сфотографуватися, затримався з дружиною Тамарою Євдокимівною біля одного з експонатів, що має цікаву історію.

— Ця картина — одна з найдорожчих наших сімейних реліквій, — розповів Юрій Іванович. — Її автор — мій товариш по службі Юрій Зіновійович Канцбург, котрий захоплювався малюванням. Після звільнення у запас у 1979 році він присвятив подальше життя створенню за допомогою пензля та олійних фарб справжніх шедеврів. А я ж у 1979 році з посади начальника розвідки штабу ракетних військ і артилерії штабу 8­го армійського корпусу поїхав служити в Афганістан. Коли через два роки повернувся на Батьківщину, то дізнався, що Юрій Зіновійович відкрив художній салон. Ми часто зустрічалися. Він запропонував написати мій портрет у польовій формі. Через декілька років, коли Юрій Канцбург із родиною вирішили виїхати за кордон, портрет подарував мені.

Полковник СБУ у відставці Василь Залізко представив на виставці архівні матеріали, що були зібрані ним під час перебування в ДРА, протягом 1983–1985 років.

— Сьогодні про наше перебування в Афганістані можна говорити багато, — наголошує Василь Васильович. — На жаль, ця тема з роками «запорошується». Бійці в Афганістані чесно виконували інтернаціональний обов’язок, не посоромили свою Батьківщину.

Полковник запасу Олег Коновалов знайомиться з  експонатами виставки.
Полковник запасу Олег Коновалов знайомиться з експонатами виставки.

Голова обласної спілки ветеранів Афганської війни Павло Ментов також поділився враженнями від виставки, на якій було представлено і декілька картин його дружини Лариси. Він сказав, що для ветеранів Афганської війни моральна підтримка, увага з боку митців є неоціненними. Люди, котрі воювали в Афганістані — безкомпромісні, категоричні у своїх вчинках і висловлюваннях. Вони боляче сприймали те, що колись заборонялося говорити про службу в Афганістані. Краялося серце від того, що у 1980 році, під час проведення Олімпійських ігор у Москві, про полеглих взагалі забули.

— Нашому поколінню довелося пережити забуття, а згодом — звеличення, — розповідає Павло Валентинович. — Це позначилося на психіці багатьох побратимів. У 1986 році, коли вибухнув реактор на Чорнобильській АЕС, серед тих, хто брав участь у ліквідації аварії, було багато льотчиків, саперів, хіміків, автомобілістів із бойовим афганським досвідом.

За словами Павла Ментова, 30 років тому, коли повернулися з Афганістану, молоді ветерани створили в Житомирі школу юних десантників, яку закінчили понад п’ять тисяч хлопців. Усі вони з честю відслужили в армії. Біля витоків створення легендарної 95-­ої окремої десантно-­штурмової бригади стояли ветерани війни в Афганістані. У 1992 році близько 90% миротворчих батальйонів було укомплектовано «афганцями». У 2014­-2015 роках 10% особового складу добровольчих батальйонів становили ветерани Афганської війни. «Отже, стверджувати, що ми залишилися в минулому, не можна», — підкреслив Павло Ментов.

Юрій і Тамара Чернишови біля сімейної реліквії.
Юрій і Тамара Чернишови біля сімейної реліквії.

Нині видають книги про полеглих в Афганістані. У гарних обкладинках, на дорогому папері, але тиражем… 100­200 примірників. У 1995 році лише книга про 131­го полеглого воїна-­афганця з Житомирської області «Листи із пекла» побачила світ накладом 5000 примірників. До її написання долучилися Володимир Прушковський, Юрій Чернишов, Петро Тарасюк… У пам’яті — літературний конкурс «Комрад! Аміго! Шураві!». Бойовому братерству, загартованому в боях під час миротворчих місій, було присвячено фестиваль екранного мистецтва «Кінотур»…

— Дякуємо митцям, котрі не забувають про нас, про події минулих років, — сказав Павло Валентинович. — А хто, як не ми, безпосередні учасники бойових дій, зможемо розповісти про те, що робили в Афганістані? Ми ще живі, ми ще в строю!

Лінки