Вже на 60 років назад заглибилися ми, гортаючи сторінки підшивок нашої газети. Цього разу проглянемо номер «Радянської Житомирщини» за 10 лютого 1959 року. Про що йшлося у тодішніх публікаціях?

На першій сторінці бачимо плакат. Молода дівчина-монтажниця подає прапорцем сигнал баштовому крану. А вгорі — напис: «Тебе — советский человек. 15.000.000 квартир к 1965 году!». Все це дійсно колись було — гігантські обсяги будівництва житла, безкоштовне отримання квартир мільйонами родин (більшість з яких мешкають в цих оселях донині). Багато хто, щоправда, мусив тоді роками стояти в черзі на квартиру. Але зрештою таки її отримував. Сьогодні ж безплатне житло держава своїм громадянам вже не дає. А чималі черги можна побачити лише за субсидіями — мешкаючи в отриманих за часів СРСР квартирах, сьогодні більшість людей не можуть сплачувати непомірні суми за комунальні послуги…

У публікації «Рахунок семирічки відкрито» йдеться про доярку Галину Куцаківську з села Гуменників Коростишівського району. Навіть сьогодні, через 60 років, вражають тодішні показники її роботи. У 1956 році Галина Куцаківська надоїла по 2060 кілограмів молока від корови. За рік — вже 2900 кілограмів, 1958 року — по 3294 кіло від кожної корови! «Сумлінна трудівниця нагороджена орденом Трудового Червоного Прапора, — читаємо в газеті. — Їй вручили диплом кращої доярки області та наручний годинник». Телефонуємо в Гуменники — а чи пам’ятають там таку людину? «Згадка про Галину Куцаківську є в експозиції нашої музейної кімнати, — розповідає Олександр Васильчук, директор Гуменницької школи. — І навіть портрет її представлено. Окрім ордена Трудового Червоного Прапора, вона з часом була нагороджена медалями, орденами Леніна та «Знак Пошани», а також премійована автомобілем «Москвич»! Тож про цю знатну людину нашого села ми не забуваємо».

Замітка «У колоні імені ХХІ з’їду КПРС» розповідає про людей професії, якої нині вже немає — паровозників. А в 1959 році на залізниці ще широко використовувалися паровози, лише в 60-их—70-их роках їх почали заміняти тепловозами та електровозами. А тоді, як писала наша газета, паровозники депо «Житомир» за 1958 рік провели 991 вантажний состав, а в січні 1959 року — 95 составів, якими перевезли понад норму більше 20 тисяч тонн вантажів. «Починаючи соціалістичне змагання за гідну зустріч з’їзду партії, — читаємо в матеріалі, — паровозники зобов’язалися не допустити жодного заходу паровоза на міжпоїзний ремонт, збільшити оборот локомотивів та їх середньодобовий пробіг, прямі поїзди водити тільки великоваговими, заощадити 5% палива». Прибравши ідеологічні акценти, можна сказати теперішнім машиністам потягів: «Беріть приклад!».

«Цикорій — смакова культура» — таку невелику замітку знаходимо у номері від 10 лютого 1959 року. «На Україні цикорій вирощується лише у двох областях — Хмельницькій і Житомирській, — пише газета. — В нашій області його культивують колгоспи Чуднівського, Любарського та Дзержинського районів. У 1958 році тютюнниківський колгосп імені Кірова, вирощуючи цикорій на площі 10 гектарів, одержав 338 тисяч карбованців доходу. А в селі Вільшанка біля Чуднова є цикорієсушильний завод. Він почав працювати у післявоєнні роки. За цей час його потужність зросла у шість разів. У 1958 році було встановлено нове електрообладнання, змонтовано паровий котел». Так було 60 років тому. Сьогодні про вирощування цикорію, на жаль, можна вже забути. Як повідомили нас у департаменті агропромислового розвитку та економічної політики облдержадміністрації, у 2018 році на Житомирщині зовсім не було посіяно цієї культури.

А цикорієсушильний завод у Вільшанці (яким тепер володіють підприємці з міста Дніпра) зупинився близько чотирьох років тому. І чи відродиться він знову, ніхто не знає…
Завершимо нашу «екскурсію» газетним номером 1959 року іншою публікацією — «Шкільні виробничі». В ній йдеться про те, що в усіх школах Ружинського району створено виробничі бригади, які об’єднали 1500 старшокласників. «Колгоспи виділили цим бригадам землю, і тепер учні заготовляють і вивозять добрива на свої ділянки, — йдеться у статті. — За виробничою бригадою Ружинської середньої школи закріплено 26 гектарів землі. Учні вирощуватимуть там кукурудзу, картоплю, цукрові буряки, овочі. Члени бригади вже вивезли в поле 350 тонн перегною, заготовили 30 центнерів попелу, 15 центнерів пташиного посліду». Для теперішніх школярів подібне господарювання є, мабуть, чимось фантастичним. А тоді, 60 років тому, було звичним ділом привчати дітей села до праці на землі. Єдиним подібним аналогом цього тепер можна назвати хіба що шкільні лісництва, які діють у ряді сільських шкіл нашої області.

Ось таким ми побачили 1959 рік на сторінках нашої газети. Наступного тижня на нас чекає ще більш далека подорож у часі — у 1949 рік.