Наша редакційна «машина часу» цього разу робить зупинку на «екваторі» сторічного ювілею «Житомирщини» — у 1969 році. Нас від нього віддаляє рівно 50 років — і саме стільки тоді минуло з часу заснування газети. Перечитаємо публікації номера за 5 лютого 1969 року.

На першій сторінці увагу привертає Указ Президії Верховної Ради СРСР про присвоєння звання Героя Соціалістичної Праці медикам з різних регіонів України. У списку поміж інших є прізвище, відоме всім житомирянам і тоді, і тепер. Це — Олександр Федорович Гербачевський (1884—1979), легендарний хірург та багаторічний головний лікар обласної клінічної лікарні, яка сьогодні носить його ім’я.

У статті «Людям на добро» розповідається про те, як розквітало в ті роки село Зарічани, що біля Житомира. «Обабіч брукованого шляху виросли десятки будинків, більшість з яких вкрито залізом, черепицею, шифером, — йдеться у матеріалі. — За три роки в селах Зарічанської сільради справили новосілля більше 150 сімей». Далі у тексті — бесіда кореспондента газети з головою сільради Михайлом Войновим. Той щиро хвалиться рівнем життя односельців. Розповідає, що одна з доярок щомісяця заробляє 95 карбованців, інша — 110. А колгоспний пастух має 160 карбованців на місяць. «У 1965 році тут збудували восьмирічну школу, — пише газета. — Через рік — відділення зв’язку, ще за рік — клуб.

Нещодавно завершено будівництво медпункту. Село і хутори електрифіковані й радіофіковані. А в 1970 році планується прокласти газопровід».

Телефонуємо в Зарічани, цікавимося — чи пам’ятають там Михайла Войнова? «Аякже, — одказує нам виконувач обов’язків старости Володимир Ткачук. — Цю людину, яка багато зробила для Зарічан, у селі не забули, хоча його давно немає на світі. Нещодавно вже й сина його поховали... Але все, збудоване в 1960-ті роки, ми зберегли. Зараз ще й завершуємо будівництво дитсадка. А «Житомирщину» в моїй родині читають і шанують вже багато десятиліть. Ще мій дід її дуже любив — і постійно передплачував».

Невеличка публікація «Новобудови над Случчю» мовби мимохідь повідомляє про розмах будівництва у Новограді-Волинському. «На старій Базарній площі виростає новий Будинок культури, — читаємо. — По вулиці Лесі Українки закладено фундамент школи на 940 учнів. Поблизу колишньої околиці Ржатківки споруджується автогосподарство. На іншій околиці постають корпуси нового льонозаводу. У центрі міста розпочато будівництво ще одного ательє комбінату побуту.

Неподалік споруджують будинок відділення Держбанку. По вулиці Пушкінській виростають три багатоповерхові будинки на 100 квартир кожен. Скоро буде здано в експлуатацію новий універмаг на 50 робочих місць». Вражає розмах, правда? Нині такий масштаб одночасного будівництва в райцентрі є справжньою фантастикою. А тоді це було абсолютно нормально і реально…

Доволі цікавою є ще одна стаття з 1969 року — «Спалахнула «Райдуга». У ній розповідається про відкриття першого в Житомирі кафе-бару більш як на 100 місць. Тож виявляється, улюблена багатьма житомирянами «Райдуга», що на розі Старого бульвару та вулиці Пушкінської, цього року справляє 50-літній ювілей! Погодьмося, далеко не кожне кафе може похвалитися таким солідним віком. Натомість «Райдузі» якось вдалося за півстоліття не втратити профілю. А чим вона приваблювала перших відвідувачів, можна прочитати в газеті: «В меню щодня буває до 40 найменувань кондитерських виробів. Офіціантки пропонують відвідувачам запіканку, шарлотку, фірмові напої, каву, чай, кілька найменувань коктейлів, морозиво з різними наповненнями…».

Привертає увагу матеріал «Гості кінофестивалю» на останній сторінці. У 1960-их роках Житомир був справжнім кінофестивальним містом. Сюди щороку приїздили відомі актори, режисери, оператори — обмінювалися досвідом, визначали кращі картини… У 1969 році фестиваль був присвячений 50-річчю української радянської кінематографії. До Житомира тоді завітали знані діячі кіно: режисери Тимофій Левчук та Олексій Швачко, актори Костянтин Степанков та Іван Миколайчук (який розповів гостям фестивалю та житомирянам про свої роботи у фільмах «Тіні забутих предків», «Бур’ян», «Розвідники»).

Ось таким ми побачили лютий 1969 року крізь призму публікацій газети. Наступного тижня ми перенесемося разом з «Житомирщиною» на 60 років назад — у 1959 рік.