Назва селища міського типу Новогуйвинське для більшості жителів нашої області вже впродовж багатьох десятиліть асоціюється з висловом «танковий завод». Адже саме завод, по суті, народив селище і дав йому імпульс до розвитку. У жовтні це потужне підприємство оборонного комплексу відзначає 75 років з часу свого заснування.

Завод народився у грізному 1943 році, коли стався корінний перелом у ході Великої Вітчизняної війни. Наші війська тоді вже стрімко наступали на захід, тож виникла потреба у мобільних пересувних заводах для ремонту техніки. Відтак 11 жовтня 1943 року наказом генерала армії Миколи Ватутіна було утворено 116-ий рухомий танко-агрегатний ремонтний завод. Спершу він базувався у селі Шрамківці Полтавської області. Звідти завод пройшов понад 2500 кілометрів дорогами війни: через Україну, Польщу, Німеччину та Чехословаччину — аж до Відня.

А навесні 1947 року 116-ий завод був передислокований у село Гуйву під Житомиром. Одночасно з розвитком заводу почало розростатися й робітниче селище, яке у 1973 році отримало назву Новогуйвинське. За післявоєнний період тут зведено майже 57 тисяч квадратних метрів житла, збудовано школу, два дитячих садки, критий басейн, готель, стадіон та ресторан. Сьогодні у Новогуйвинському мешкають понад 7 тисяч жителів, значна частина з яких — це колишні й теперішні працівники заводу та їх родини.

Сам завод за 75 років свого існування не раз змінював назви: 141-ий бронетанковий ремонтний завод (військова частина 78011), в/ч 63641, в/ч 1576, «Житомирський ремонтно-механічний завод». Зрештою, з 2012 року він має сучасну назву — Державне підприємство «Житомирський бронетанковий завод».

Директор заводу Ігор Пшенічний: «Робимо сьогодні, думаємо про завтра, пам’ятаємо про вчора». Фото автора
Директор заводу Ігор Пшенічний: «Робимо сьогодні, думаємо про завтра, пам’ятаємо про вчора». Фото автора

Сьогодні на цьому оборонному підприємстві працюють близько 700 робітників. Основна спеціалізація заводу — капітальний ремонт та модернізація бронетанкового озброєння і техніки. Зокрема — БМП-1 та БМП-1М, БМП-2 та БМП-2К, БМД-1, БМД-2, ГМ-575, ГМ-568, ГМ-578, БРЕМ-2, БТР-50ПК,БТР-Д, БРДМ-2. Окрім цього, на заводі також роблять капітальний ремонт дизельних двигунів УТД-20, 5Д20-240, В-2 та В-6, В2-500, В-55, ЯМЗ-236/238/240); виготовляють запасні частини, нестандартне та паркове обладнання для військ і ремонтних заводів.

Між іншим, до ювілею підприємства його колектив підготував оборонному комплексу країни подарунок — модернізований бронетранспортер БТР-70Д (GM). Замість «радянських» моторів його обладнано американськими двигунами, оснащено бойовим модулем «Дельта» з 23-міліметровою автоматичною гарматою та цифровою системою управління вогнем. Як пояснюють розробники машини, БТР-70Д(GM) у порівнянні зі звичайним БТР-70 (що застосовується в армії України) має потужніші озброєння, двигун, більшу швидкість та кращу маневреність на полі бою. Нова машина житомирських ремонтників нещодавно демонструвалася на виставці «Зброя та безпека» у Києві.

У Новогуйвинському будинок культури заледве зміг вмістити всіх учасників заводського свята. Зі зміни, просто з цехів, прийшли більшість працівників заводу. А в перших рядах розташувалися тринадцятеро ветеранів підприємства, кожен з яких віддав роботі на танковому по 30-40 років.

«Я прийшов на завод 17-річним юнаком після ремісничого училища, — розповів «Житомирщині» 79-річний Анатолій Олексійович Лавренюк. — Було це в далекому 1956 році. Відтоді сорок років працював слюсарем в одному цеху». Ще одна представниця когорти ветеранів, 86-річна Антоніна Василівна Курочкіна, стояла біля самих витоків заводського виробництва. «На танковому заводі я працювала з 1949 по 1987 рік, — говорить жінка. — Була й токарем, і табельницею, і рахівником, і старшим бухгалтером. Тож із заводом пов’язано все моє професійне життя».

Почесні гості свята — ветерани заводу.
Почесні гості свята — ветерани заводу.

Добрим словом про ветеранів озвався нинішній директор заводу Ігор Пшенічний. «Ми щиро вдячні ветеранам, які присвятили своє життя і вклали свою душу в це підприємство, — наголосив Ігор Миколайович. — І будемо примножувати те, що дісталося нам від ветеранів. Наша держава завжди стояла на потужному фундаменті — економіці, промисловості, виробництві. А наш завод є однією з основних підвалин і селища, і області, і держави в цілому. Він пережив разом з державою і злети, і падіння. Будемо прагнути, аби завод більше ніколи не потравляв у кризовий стан і знову зайняв достойне місце в числі передових підприємств оборонної галузі. Знаю, що кожен член трудового колективу готовий зробити в цю справу особистий внесок».

Під час урочистостей більше сотні працівників були нагороджені почесними грамотами — від концерну «Укроборонпром», житомирських обласної державної адміністрації та обласної ради, житомирських райдержадміністрації та районної ради, Новогуйвинської селищної ради, від управління бронетанкових військ Міноборони, керівництва профспілки працівників оборонного комплексу.

Почесні гості не шкодували гарних слів на адресу заводу та його працівників. Голова Житомирської РДА Сергій Микитюк зауважив, що бронетанковий завод є бюджетоутворюючим підприємством району,
частка його платежів у доходній частині районного бюджету становить 12%. А заступник голови Житомирської райради Василь Стах згадав про ще одну святкову дату в житті заводу: «Адже у 1948 році підприємство почало давати першу продукцію на теперішньому місці дислокації. Відтоді минуло рівно 70 літ — це ще один ювілей у славній біографії заводу!».

Втім, чи не найбільше оплесків пролунало на підтримку слів заступника міністра економічного розвитку і торгівлі Юрія Бровченка, який сказав: «Ваше підприємство цього року нарешті вийшло із заборгованості по зарплаті. І в керівництва є амбітні плани, які ми підтримуємо — у 2019 році збільшити розмір заробітних плат на 15-20%».

Заводчани хочуть вірити, що так буде. Адже для більшості з них «танковий» (так називають завод його працівники), це все їхнє життя. І не лише їх самих, а й предків та нащадків. На заводі є чимало робітничих династій. Діти з плином часу замінили в цехах своїх батьків, онуки — дідів. Отака спадкоємність поколінь трудівників, мабуть, і є найбільшим скарбом заводу — не меншим за високі технології, цехи та обладнання. Попри всі проблеми і труднощі теперішнього часу бронетанковий завод працює. І в цьому — заслуга усього його колективу.«Танк не може успішно діяти, якщо всі члени екіпажу працюють урізнобій, — резюмує директор заводу Ігор Пшенічний. — Важлива злагодженість у діях кожного. І це ж повинно бути на нашому підприємстві. Маємо керуватися простим гаслом: робимо сьогодні, думаємо про завтра, пам’ятаємо про вчора. Тож ми, пам’ятаючи славне заводське минуле, будемо прагнути примножувати безцінний досвід, що дістався нам у спадок від ветеранів бронетанкового заводу».

Погода

Фотоетюд

Фотоетюд09042019

Розквітла форзиція.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки