Видиборський сільський голова В.І.Когут.
Видиборський сільський голова В.І.Когут.

Село із дивовижною правічною назвою Видибор потопає в садках, де в ці дні дерева аж гнуться від рясних яблук, груш і слив. Уздовж центральної вулиці вишикувалися добротні двоповерхові будинки, зведені за радянських часів для молодих спеціалістів тодішнього хмелерадгоспу «Дружба». Далі — адмінприміщення, завмерла двоповерхівка колишнього будинку культури, церква і — школа.

Лише глянувши на саму будівлю й територію навчального закладу — світлі, доладньо сплановані й доглянуті, заквітчані веселковими барвами квітів і трав, — у захваті від побаченого так і хочеться сказати не просто «школа», а — «ШКОЛА». Такі враження поділяє і начальник відділу освіти Черняхівської райдержадміністрації Григорій Сташенко, пояснюючи, що цей навчальний заклад є в районі справді найкрасивішим. І не тільки зовні.

— Серед сільських шкіл району цей колектив відзначається стабільністю роботи, особливими досягненнями в обласних предметних олімпіадах із інформатики, успішним складанням зовнішнього незалежного оцінювання знань. І це дає можливість видиборським випускникам бути конкурентоспроможними в подальшому навчанні, — каже Григорій Сташенко, запрошуючи відвідати цей по-своєму унікальний у районі навчальний заклад.

Переступивши його поріг, ніби потрапляєш у музей, але не холодний, скутий тишею й німотою експонатів, а сповнений яскравих фарб, кольорів, звуків і гомону. Фахівець із майже півстолітнім педагогічним стажем Дмитро Григорович Наконечний уже 33 роки тут директором.

— Школу, — розповідає він, — побудували в 1982 році на 464 учні. Зараз тут навчаються 156 дітей із чотирьох сіл — Видибора, Коростелівки, Ганнополя і Свиді, звідки їх підвозить шкільний автобус. І це не просто сільська школа. Вісім років тому вона була реорганізована у Видиборський ліцей інформаційних технологій.

Про ту реорганізацію Дмитро Григорович пригадує з посмішкою.

— Коли ще років десять тому постало питання про реорганізацію навчального закладу в школу нового типу, я тягнув до останнього. Міркував так: якщо в класі є якась частина дітей, схильних до математики, то інша частина тягнуться до гуманітарних дисциплін. Умов же, таких як у місті, — створювати паралельні класи — в нас немає. Як не крути, частина дітей будуть змушені займатися тим, що їм не до снаги. Думали-гадали і прийняли на моє глибоке переконання дуже правильне рішення — обрати інформаційні технології. Інформатика ж — вона якраз посередині між «фізиками» і «ліриками».

Відтоді цей навчальний заклад, уже в новому статусі, постійно підтверджує правильність отого вибору. Іще в 2010-му тут запровадили вивчення інформатики з 2-го класу. До програми 5-их — 8-их класів ввели спеціальні інформаційні спецкурси. У 9-му — здійснюють допрофільну підготовку, а в 10-их — 11-их — поглиблене вивчення інформатики. Іще одне ноу-хау прижилося в 2011 — 2012 навчальному році: тоді ліцей перейшов на вивчення англійської мови як основної іноземної, зберігши опанування німецької. Таким чином сільська школа своїми креативністю та сміливістю випередила час і міністерські рішення на чотири роки!

Що це був правильний вибір, підтверджують успіхи вихованців ліцею. Але до них іще була така нелегка дорога і щонайперше — згуртування зусиль колективу ліцею, влади і громади на забезпечення повноцінного, ефективного функціонування навчального закладу, високоякісних навчання дітей і роботи вчителів, комфортного перебування їх у стінах навчального закладу. І тут уповні проявив свій організаторський талант директор, залучивши до співпраці партнерів.

Видиборський сільський голова, колишній випускник, золотий медаліст цієї школи Володимир Іванович Когут говорить:

— У нас — чудові робочі стосунки: дирекція ліцею, сільрада і місцеве підприємство ПАФ «Дружба» в особі його директора Людмили Петрівни Бовсунівської — це три «кити», на яких тримається турбота не лише про наших дітей, а й про майбутніх онуків. Дуже раді, що в цьому нас підтримують голова Черняхівської районної ради І.П.Бовсунівський, начальник відділу освіти райдержадміністрації, депутат обласної ради Г.Ф.Сташенко, депутати А.О.Руденький і М.М.Рудченко. Вагомою і важливою є підтримка народного депутата П.В.Дзюблика.

Підтвердженням слів сільського голови є хоча б те, що за сприяння народного депутата із Держбюджету було виділено 1 мільйон гривень, і за співфінансування сільської ради та виготовлення за її рахунок проекту не так давно в приміщеннях ліцею замінили всі вікна й двері на енергозберігаючі. Стараннями батьків, технічного персоналу власноруч робили відкоси, що здешевило роботи й дозволило встановити значно більше вікон, «вклавшись» у наявні кошти.

— Так само, — додає Дмитро Григорович Наконечний, — ми спільними зусиллями підготували ліцей до нового навчального року. Із депутатської квоти А.О.Руденького нам виділили 13 тис. гривень, 3 тисячі спонсорувала директор ПАФ «Дружба» Л.П.Бовсунівська, за бажанням, хто скільки може, «склалися» батьки і поточний ремонт приміщення зробили високоякісно і вчасно. Батьки першокласників своїми руками з такою любов’ю відремонтували кімнату, де навчатимуться їхні діти, що просто замилуєшся.

Своїм господарством хвалиться й кухар Людмила Василівна Когут:

— Ми харчуємо понад 100 дітей: пільгових категорій — безкоштовно й бажаючих — із батьківською доплатою, обід — лише за 8 гривень. Даємо повноцінний гарячий висококалорійний обід — борщ, супи, рибу, м’ясо, гарніри, печиво, компот, чай. Учні ж, особливо доїжджі, у школі — з 8-ої до 15-ої години, тож їм обов’язково треба вчасно поїсти. А здешевлені обіди — за рахунок вирощеної на пришкільних ділянках городини.

Надійні партнери ліцею допомагають і в створенні та оновленні його навчально-матеріальної бази. Два комп’ютерні класи з 15 комп’ютерами, мультимедійні дошки, проектори, акустичні системи, телевізори, відеокамера — усе це — до послуг учителів і учнів, і за всім цим стоїть турбота тих же Павла Дзюблика, Григорія Сташенка, Андрія Руденького, Миколи Рудченка. А педагоги та їхні вихованці, звичайні сільські діти, демонструють успіхи, яким могли б позаздрити й чимало їхніх міських ровесників.

Вчителька 1­го класу Ольга Іванівна Артемчук уже 34 роки віддала отаким дітлахам.
Вчителька 1­го класу Ольга Іванівна Артемчук уже 34 роки віддала отаким дітлахам.

Заступник директора з навчально-виховної роботи і викладачка німецької мови Ганна Володимирівна Артемчук, чиїми стараннями, до речі, ліцей посів перше місце з німецької мови серед шкіл району за результатами предметних олімпіад, розповідає, що минулого навчального року 20 ліцеїстів стали переможцями районних, обласних і всеукраїнських олімпіад та конкурсів. Причому, це й учні початкової школи — 3-іх — 4-их класів, і старшокласники. Третьокласник Богдан Табунщик завоював на олімпіаді 1-ше місце з математики, а його однокласниця Анастасія Стратієвська — 2-ге — з української мови і літератури. Четвертокласниця Кристіна Опанасенко — 2-гі місця в олімпіаді з математики й конкурсах «Початкове технічне моделювання» та «Великодні писанки». Третє місце в цьому останньому дісталося її ж однокласниці Ліні Когут.

Старші учні ліцею також лідирують у районних, обласних олімпіадах і конкурсах. Скажімо, перші місця вибороли: в районній олімпіаді з німецької мови — Олеся Денисенко і Марина Ковальчук; у конкурсі з веб-дизайну — Марія Артемчук; в обласному етапі природничого конкурсу «Птах року — 2017» — Роксана Коломієць; у захисті науково-дослідницьких робіт Малої Академії Наук з української мови і літератури — Марія Когут і Назар Козел — із біології; Марійка Когут перемогла ще й в олімпіаді з інформаційних технологій і разом із Назаром Козелом — у турнірі юних філософів.

Юні таланти виховують і «вигранюють» високопрофесійні наставники. Ганна Володимирівна Артемчук — переможниця обласного конкурсу «Вчитель року», Наталія Миколаївна Павлюк виховала переможців районного й обласного етапів Міжнародного конкурсу ім. Петра Яцика й Міжнародного мовно-літературного конкурсу ім. Т.Шевченка. Вчителі математики Наталія Миколаївна Буката й англійської мови Оксана Станіславівна Лацяця успіхами своїх учнів забезпечили гідне рейтингове місце серед сільських шкіл у районі зі своїх предметів. А вчителька інформатики Валентина Сергіївна Супрунчук, випускниця цього ж ліцею, золота медалістка, переможниця обласних олімпіад з інформатики, після закінчення університету успішно навчає дітвору улюбленого предмета. Валентину Сергіївну наслідує її ще зовсім молода колега Тетяна Сергіївна Коробочкіна.

Учителі Видиборського ліцею інформаційних технологій із директором Д.Г.Наконечним (у центрі).
Учителі Видиборського ліцею інформаційних технологій із директором Д.Г.Наконечним (у центрі).

Чимало з випускників ліцею вступають у вищі навчальні заклади, як, скажімо, цьогорічна випускниця Діана Гончаренко — нині курсантка Житомирського військового інституту ім. С.П.Корольова та Владислав Когут — студент ЖДТУ.
Молодь із Видибора обирає фах у різних галузях життєдіяльності. А багатьом ліцеїстам у шкільні роки припадає до душі та так і залишається на все життя любов до вишивання. І це — одна з унікальних особливостей цього навчального закладу. Ще в середині 90-их років учителька зарубіжної літератури та обслуговуючої праці Валентина Григорівна Наконечна створила студію народної вишивки «Веселка». Навчала цього унікального мистецтва в особливому виконанні, зокрема, й болгарським хрестом. У ліцеї пригадують, що Валентина Григорівна брала для створення вишивок рядно із лантухів. На ньому дитячими руками було вишито безліч картин, окремі з яких схожі на панно чи гобелени. Вони й сьогодні прикрашають кожен куточок школи, створюючи особливий настрій — радості, урочистості й навіть святості. Недаремно ж у гербі ліцею зображені комп’ютер і вишивальні п’яльця, образно кажучи, — «фізика і лірика».

А в підсумку — багатогранні, цікаві й різнобічні навчання та виховання на уроках і в гуртках художньої творчості, на спортивних майданчиках і дослідних ділянках, на зустрічах із захисниками Батьківщини, які повернулися зі Сходу України. Усе це триває як протягом навчального року, так і в оздоровчому пришкільному таборі «Сонечко» та двох мовних таборах. Як сказала заступник директора Ганна Володимирівна Артемчук, «Ми дуже любимо наших дітей, бо вони в нас — працьовиті, талановиті. Хочеться кожному душу віддати».

Директор Дмитро Григорович Наконечний по-своєму висловив турботу про сьогоднішній день навчального закладу:

— Я завжди ставлю перед собою завдання на найближчий час і на перспективу. Скажімо, треба поставити нову трубу в котельні, замінити котли чи теплотрасу, обгородити ділянку. На перспективу — поміняти вікна й двері. Попрацювали як треба, і ці завдання виконали. Тепер же маю задумку вирішити інші нагальні проблеми: вкрити приміщення шатровим дахом, збудувати внутрішні туалети, провести санацію всієї будівлі. Що ж до вдосконалення навчального процесу, то, як мовиться, — ні кроку назад. Педагогічний колектив націлений на виховання високоосвічених, свідомих юних громадян — справжніх патріотів України.