«...Мій прадід Григорій Купріянович Семенко пережив багато важких часів. У семирічному віці він та вся його родина відчули на собі страшний голодомор. Коли йому було 15, разом із іншими хлопцями боровся проти фашистів. У 1945-му потрапив до німецького концтабору. Після визволення він повернувся додому і продовжував працювати в рідному селі Нехворощі Андрушівського району.
Вікторія
Алейнікова».

«...Мій дідусь Володимир Павлович Нагорний народився в с. Кремне. Навчався в школі, потім — у педагогічному училищі, яке, до речі, знаходилося в приміщенні, де зараз — частина моєї школи. Потім мій дідусь став директором Кремнянської школи, викладав історію. Ще дідусь збирав різну цікаву інформацію про рідний край, якої ніхто не знає...
Віталіна
Бондарчук».
«...Моя прабабуся працювала лікарем у дитячій поліклініці. Її звали Валентина Жигадло, але всі її називали тітка Валя. Вона працювала днями й ночами, лікувала хворих діток. А коли не вистачало лікарів, моїй прабабусі доводилося лікувати навіть дорослих...
Софія Швець».

«...Мій прадідусь Михайло Максимович пройшов усю війну, що розпочалась в 1941 році, він дійшов до Берліна. Він умів розмовляти німецькою мовою, був гарним розвідником. Я пишаюся ним...
Вікторія
Шульга».

Це уривки з деяких творів про свій родовід, що їх писали шестикласники Житомирського міського колегіуму після відкритого уроку з української літератури, присвяченого 145-им роковинам від дня смерті відомого поета і патріота, класика української літератури Степана Руданського. На урок запросили також двоюрідного праправнука Степана Руданського — житомирського військового лікаря Олексу Боржковського, голову обласної організації товариства «Просвіта» Святослава Васильчука, журналістів.

Олекса Васильович Боржковський нагадав школярам про життєвий і творчий шлях Степана Руданського. О.В.Боржковський увесь свій вільний час займається вивченням і популяризацією творчості знаменитого родича. Завдяки його зусиллям у Ялті споруджено пам’ятник Руданському. В містах, пов’язаних із проживанням поета, його іменем названо вулиці, встановлено меморіальні дошки. Вже більше 20-ти років існує Всеукраїнська літературна премія імені Руданського. Видано поштову марку з портретом Руданського.

Вірші Руданського читали на відкритому уроці й шестикласники Житомирського колегіуму. А ще під керівництвом учителів української мови та літератури Ольги Несенюк, Віри Павліченко та заступника директора з навчально-виховної роботи Ольги Висовень школярі зробили інсценівки співомовок Руданського.

Два дуже важливі правила засвоїли діти на тому відкритому уроці. Перше — творчість Руданського, так само, як інших українських класиків, треба добре знати, адже вони оспівують історію нашої країни, навчають патріотизму. І друге: історію взагалі треба знати. Щоби минуле допомагало розбудовувати краще майбутнє. І розпочинати потрібно з вивчення минулого своєї родини, адже там увібрано життя всієї Батьківщини. За приклад діти взяли пошукову роботу Олекси Васильовича Боржковського. Тож після відкритого уроку розпитали батьків про своїх дідів-прадідів і сіли писати твори, уривки з деяких ми опублікували...

Погода

Фотоетюд

Фотоетюд27042018

Квітень — місяць цвітіння.

Фото Володимира СОБОЛЯ.

Лінки