У неділю православні віруючі відзначають Святу П’ятидесятницю або ж Святу Трійцю. П’ятидесятниця — бо подія, що вшановується, за біблійними переказами, відбулася на п’ятдесятий день після воскресіння Сина Божого. А Трійця — бо знаменує триєдність: Бог-Отець послав до людей Сина Свого, після мученицької смерті, воскресіння й вознесіння якого на небо на учнів Христових зійшов Святий Дух.

Сталося це, як розповідається у Святому Письмі, у Сіонській світлиці, де учні востаннє вечеряли з Учителем. Цього ж разу, коли вони зібралися знову, «...нагло зчинився шум із неба, ніби буря раптово зірвалася, і переповнила весь той дім, де сиділи вони. І з’явилися їм язики, поділені, немовби огненні, та й на кожному з них по одному осів. Усі ж вони сповнились Духом Святим і почали говорити іншими мовами, як їм Дух промовляти давав.

Перебували ж у Єрусалимі юдеї, люди побожні, від усякого народу під небом.

А коли оцей гомін зчинився, зібралися безліч народу, та й дивувалися, бо кожен із них тут почув, що вони розмовляли їхньою власною мовою!..» (Дії. 2, 2-6).

Отримавши цей великий дар — знання мов, учні Христові присвятили себе проповіді його вчення. Отож цей день вважається й днем народження Церкви Христової, поширення християнства у світі.

Свято Трійці — це ще й прадавнє народне свято. Римляни відзначали його як свято рож — розарії та вшановували предків. В Україні воно теж пов’язувалось із зеленню, клечанням, отож весь тиждень перед Трійцею називається «клечальним», а завтрашній день — «клечальною суботою». Домівки, ретельно прибрані, прикрашаються квітами, гілками зелені, обов’язково — татаринням. Ще одна прадавня традиція «клечального тижня» — поминання мертвих, охоронців інтересів свого роду. Завтрашня субота — єдиний день, коли, за церковними канонами, поминають самогубців. Ушановують і тих, хто загинув на чужині. Найчастіше це — воїни, мандрівники чи ті, хто зазнав наглої смерті.

На Трійцю молодь влаштовує всілякі гуляння й забави. Дівчата плетуть вінки, пускають на воду й гадають: якщо тихо попливе — на щастя, коли ж потоне — не жди добра. Цей обряд часто описують у своїх творах письменники. Особливо ж яскраво він зображений у романі О.Кобилянської «В неділю рано зілля копала».