Зовсім не оптимістично розпочався після Новорічно-Різдвяних свят навчально-виховний процес для учнів, батьків та вчителів Нововороб’ївського НВК І-ІІІ ступенів Малинської громади, де нині внаслідок «реформи децентралізації» навчаються 135 дітей з 11 населених пунктів колишніх Будовороб’ївської, Морозівської, Старовороб’ївської та Нововороб’ївської сільських рад. Із цих дітей 69 та ще декілька дошкільнят на навчання підвозяться шкільним автобусом. Оскільки протяжність маршруту — майже 200 кілометрів, то на нього виділено два автобуси: «Богдан» та 30-річну «Кубань», що потрапила у спадок освітянам від працівників культури Малинщини. Все б нічого, але часто діти на навчання звозяться з великими перебоями, до школи потрапляють, мерзнучи на морозі, аж наприкінці другого уроку.

— Допоможіть, будь ласка, вирішити цю проблему, бо ми вже не знаємо, хто буде лікувати наших дітей і хто — навчати, — сказала стурбовано мама третьокласника цієї школи Юлія Тимошенко. — Наш автобус постійно забирають на інші маршрути, а ми перебиваємось чим попало. «Кубань» уже давно вичерпала свій ресурс. Таке навантаження ця машина витримати вже не може: забрати вчителів із Малина, а потім звозити з усіх сіл діток. У такому разі за день на спідометрі цього автобуса 250 кілометрів «накручується». А ось під час морозів він поламався на дорозі, коли віз вчителів... Нам дали взамін «Газель» на 12 посадочних місць. Скажіть, будь ласка, як нею можна привезти 25 учнів та одне дошкільня, котрі доїжджають на навчання із Морозівки? Це — знущання над дітьми, які годинами мерзнуть в очікуванні автобуса, до того ж — кричуще порушення правил перевезення дітей. Коли вони зрештою приїжджають на навчання наприкінці другого уроку, то молодшим школярам уже потрібно збиратися додому. І це ми називаємо «високоякісною освітою»? Коли закривали школу в Морозівці, можновладці в один голос торочили, що придбають новий автобус, але віз, як кажуть, і нині там. У мене збереглася офіційна відповідь начальника управління освіти, молоді та національно-патріотичного виховання молоді міської ради Віталія Коробейника, де посадовець запевняв, що новий автобус буде придбано і передано саме на цей маршрут.
Схвильовані ситуацією і вчителі цієї школи.

— Окрім того, що ми затемна вже на ногах, бо повинні до 7-ої години ранку дістатися з різних мікрорайонів міста в центр, щоб пересісти у шкільний автобус, то щодня — немов на пороховій бочці: то чекаємо автобуса, то він ламається, то чекаємо в школі дітей, яких звозять із сіл на навчання, — бідкаються вчителі. — У нас із Будо-Вороб’їв у напівхолодних автобусах доїжджають 13 діток, з Різні — п’ятеро, Рудні — шестеро, Старих Вороб’їв — 16 учнів і двоє дошкільнят, двоє — з Яблунівки, троє — зі Студня (Крупського), а найбільше діток — 25 і декілька дошкільнят — із Морозівки та навколишніх сіл. Чому тендер на придбання автобуса не можна було провести раніше, адже школу в Морозівці закрили, хоч і далеко не в законний спосіб, ще в травні минулого року? А потім нам будуть дорікати, що діти в селі не отримують високоякісної освіти... То від кого це залежить? Досить експериментувати над дітьми, батьками, педагогами, бо терпець скоро може й увірватись...

Повністю підтримує батьків, дітей і вчителів староста Нововороб’ївського старостинського округу Володимир Деняченко.

— За цей період телефони у мене і в директора школи — «червоні», — каже Володимир Миколайович. — Батьки «штурмують» нас за підвезення їхніх дітей, але що ми можемо зробити, коли та «Кубань» — з несправним мотором... «Газель» — замала для перевезення такої кількості діток. Вихід один — придбати новий автобус, але щось із цим процесом керівництво дуже зволікає. Адже перш ніж впроваджувати якісь нововведення, варто було б вивчити все достеменно з самих низів, узгодити, порадитись, а тоді вже реалізовувати, а не робити поспіхом, для галочки, бо внаслідок страждають люди.

Такі збої з доставкою дітей і вчителів у сільські навчальні заклади трапляються і в інших населених пунктах громади.

Поділяє стурбованість батьків і головний освітянин Малинської громади Віталій Коробейник. Він, зокрема, сказав: «Я розумію критику й емоції батьків. Так склалась ситуація, що водій одного з автобусів захворів, тож ми змушені були перенаправити автобус із цього маршруту в Ксаверів, щоб забезпечити безперебійний навчальний процес у всіх закладах загальної середньої освіти громади. «Газель» 2004 року випуску — резервний транспортний засіб, яким ми в разі потреби користуємось. Тому нині взяли його саме на цей напрямок. Так, він затісний для такої кількості дітей, але це — життя. Виходимо з того, що є. Щоб взяти в оренду автобуси приватного перевізника, потрібно провести тендер. Нині у 20 навчальних закладах краю 10 шкільними автобусами підвозяться 550 учнів та більше 30 дошкільнят, а також 215 педагогів. Загальний кілометраж у 10 напрямках цього підвезення становить майже 1400 кілометрів. Деякі автобуси дійсно вже вичерпали свій ресурс і потребують заміни. Незабаром ми збираємось оголосити тендер на придбання нового автобуса на 30 посадкових місць саме для Нововороб’ївського напрямку. Його приблизна вартість — до 2 млн. грн. Якщо тендер відбудеться без особливих затримок і збоїв, то вся процедура займе місяць-півтора, тож маємо надію, що закінчувати навчальний рік вже будемо з новим автобусом. Окрім цього, до завершення нинішнього навчального року очікуємо на ще один шкільний автобус. Нині займаємось підготовкою подання до органів влади області з проханням виділити додаткові кошти на це».

Отже, спочатку закрили школи, не врахувавши думки батьків та інтересів дітей, «звільнили» кошти, об’єднали сільради, а позитивних змін так і не відбувається. Заручниками ситуації, що склалась, укотре стали батьки, діти і вчителі, реальні проблеми яких ніхто чомусь не поспішає вирішувати на місцях.