У круговерті клопотів та суєти (пов’язаних і з епідемією коронавірусу, і з «локдауном», і з зимовими святами) практично непомітною пройшла одна подія в Житомирі. На перший погляд — зовсім дріб’язкова. Але насправді — знакова і фатальна.

Декілька тижнів тому в центрі Житомира остаточно демонтували спаплюжений раніше пам’ятний знак на честь нагородження міста орденом Трудового Червоного Прапора.
Були здобутки — була й нагорода

...Тримаю в руках номер нашої газети від 11 липня 1984 року. Це був святковий випуск «Радянської Житомирщини», тож надруковано його було в кольорі, на спеціальному цупкому папері. Той номер було присвячено якраз присвоєнню Житомиру трудового ордена. На першій сторінці вміщено зображення нагороди і Указ Президії Верховної Ради СРСР від 10 липня 1984 року «Про нагородження міста Житомира орденом Трудового Червоного Прапора». В короткому тексті Указу чітко зазначено, за що саме Житомир отримав високу нагороду — «за успіхи, досягнуті трудящими міста в господарському і культурному будівництві, і в зв’язку з 1100-річчям з часу заснування».
Про які ж успіхи йшлося в Указі? Дізнатися про це можна з буклету, який було випущено у 1984 році до 1100-ліття Житомира. Там подано багато цифр з різних галузей. Обмежимося переліком лише деяких з них — з нашими коментарями.

«В Житомирі проживає 270 тисяч чоловік». (Нині, через 36 років, це число не лише не зросло, а й навіть знизилося — до 264-ох тисяч).

«Продукція житомирських підприємств — електровимірювальні прилади та засоби автоматизації, верстати-автомати, хімічні волокна, лляні тканини, меблі, музичні інструменти — добре відома не лише в нашій країні, вона експортується у понад 50 зарубіжних країн». (По суті, всі перелічені види продукції нині в Житомирі вже не випускаються, а більшість підприємств-гігантів — знищено...).

«За три роки п’ятирічки в Житомирі збудовано 350 тисяч квадратних метрів житла, або майже 6 тисяч квартир, 2 школи, 7 дитсадків, 2 медичних заклади». (Якщо взяти теперішні дані статистики, то за 2017-2019 роки в Житомирі здано 114 тисяч квадратних метрів нового житла, тобто утричі менше, аніж за аналогічний трирічний період перед ювілеєм міста. До того ж, тоді збудоване житло давали безплатно, такої «розкоші» вже давно немає. Щодо шкіл, дитсадків та лікарень, то за останні три роки у місті їх збудовано «нуль»...).

«В 68 дитячих дошкільних закладах — понад 18 тисяч дітей». (У 2019 році в Житомирі функціонували 45 дитсадків, які відвідували 12,7 тисячі дітей).

«В місті — 28 автобусних маршрутів протяжністю 296 км, 11 тролейбусних — протяжністю 96 км, 1 трамвайний — 7,3 км... Єдина вартість квитка — 4 копійки... В Житомирі — 256 магазинів торгівельною площею 39,5 тисячі квадратних метрів, 233 підприємства громадського харчування на 19,4 тисячі чоловік... Населення міста обслуговують близько 200 побутових підприємств, зокрема: 4 будинки побуту, 23 ательє, 76 майстерень, 28 перукарень, 11 пунктів прокату побутової техніки, 12 фотостудій... В місті діють 12 лікарень на 5375 ліжок, 6 поліклінік, 63 здоровпункти, 33 аптеки. Працюють 1955 лікарів та 3340 середніх медичних працівників... Діють 6 спортивних товариств, 10 дитячих спортивних шкіл, 155 колективів фізкультури, 76 тисяч фізкультурників. До послуг городян — 5 стадіонів, 5 спортзалів, плавальний басейн, 24 тири, 210 спортмайданчиків, 25 лижних баз. Всі спортивні об’єкти працюють безплатно».

«Декомунізували» орден

У буклеті 1984 року є багато інших цифр. Але, мабуть, досить і вищенаведених даних, аби зрозуміти: до свого 1100-річя Житомир таки мав неабиякі успіхи. Частиною цих успіхів місто користується досі (навіть через 35 років не спромігшись перевершити чимало кількісних показників). А якісь з успіхів того часу нині вже безповоротно втрачено і знищено...
Але тоді, у 1984 році, Житомир заслужено отримав трудовий орден, бо таки було за що. Відтак всі, хто жив і працював тоді у місті, могли по праву вважати й себе нагородженими, адже в цих досягненнях була часточка праці, внесок кожного городянина.

На честь тієї високої державної нагороди (між іншим, єдиної за всю історію Житомира!) у сквері між тодішніми площами Леніна і Перемоги було споруджено пам’ятний знак з бетону, облицьований гранітними плитами. На плитах було прикріплено велику бронзову модель ордена Трудового Червоного Прапора і таблицю з текстом Указу про нагородження міста.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 26 січня 2021