Українська земля стала нині епіцентром жорстоких політичних баталій, а також неймовірних спекуляцій і маніпуляцій. Занедбаний, до кінця не розподілений і навіть належно непроінвентаризований земельний ресурс України став актуальним і затребуваним. На цей «ласий шматок» найкращого українського активу давно «поклали» око й закордонні транснаціональні компанії. Вони, мабуть, довго вивчали ситуацію, ретельно готувалися і, назбиравши «достатньо» капіталу, вирішили, що час «Z» вже настав. Однак, мабуть, не врахували зарубіжні й наші вітчизняні «агроплантатори», що українці протиставлять їх загарбницьким планам такий шалений спротив.

Реформа чи маніпуляція?

Взагалі поняття «реформа» — це система якісних змін у визначеному напрямку суспільних, економічних, соціальних чи будь-яких інших відносин, яка передбачає позитивний результат. У нас, на жаль, це слово все частіше набуває негативного змісту, адже дуже часто під благородними гаслами реформ людей просто «кидають» на гроші чи банально дурять. Пригадайте ще перші, широко розпіарені, реформи приватизації державного майна із «ваучерами», коли всі громадяни мали стати співвласниками (акціонерами) підприємств і розбагатіти на дольовій участі у різних ВАТах, ЗАТах і т. п. Що з цього вийшло? Ми знаємо. Нині ж, під нібито благими намірами чергового реформування тієї чи іншої сфери, держава просто хоче скинути із себе частину відповідальності, переклавши її на плечі громадян.

Ось приклади нещодавніх «гучних» реформ: комунальна (весь тягар обслуговування переважно вже застарілого житла переклали на самих власників і співвласників квартир).

А так звана «пенсійна реформа»? Пам’ятаю, як колишній Прем’єр-міністр України Володимир Гройсман на телеекранах енергійно махав руками і хвалився, що «пенсійний вік не підвищуватиметься». Та він скромно промовчав про те, що трудовий стаж для отримання мізерної пенсії збільшили більше ніж на третину і скоро навіть у 60 років пенсію буде отримати неможливо, якщо немає 35 років трудового (страхового) стажу. Ось вам і «позитивний» результат реформи.

Оголошена ще торік новою владою так звана «земельна реформа» — це не просто маніпуляція, а волюнтариське протискування антинародних законопроектів проти волі громадян (більша частина українців, за даними соціологічних досліджень, — проти скасування мораторію на продаж землі). Бо земельна реформа в класичному розумінні цього слова — це цілий комплекс якісних змін у конкретних напрямках, які б гармонізували, а не загострили, як зараз, земельні відносини в нашій державі та в кінцевому результаті призвели б до більш якісного, ощадливого і раціонального використання землі. А що ми маємо тепер: майже тридцятирічне недолуге «гвалтування» найціннішого природного ресурсу, яке назвали земельною реформою, відсутність повноцінного земельного електронного кадастру, відсутність чіткого розмежування земель державної та комунальної власності, незавершене розпаювання колишньої колгоспної землі (тисячі гектарів не витребуваних паїв і так званої «відумерлої» спадщини). Отож виникає цілий ряд закономірних запитань.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 07 лютого 2020