Ось таким парканом було загороджено криницю від сусідів.
Ось таким парканом було загороджено криницю від сусідів.

Подружжя пенсіонерів Любов та Анатолій Іванови, зокрема, стурбовані тим, що їх нові сусіди, загородили громадську криницю, з якої брали воду всі жителі вулиці ще з 1960-их років.

— Ми мешкаємо тут більше 30 років, воду брали з цієї криниці з 1973 року, — розповіла Любов Іванова. — Вода в ній — дуже смачна, м`яка, не має осаду; не раз робили аналізи в санстанції, що не показували жодних відхилень від норми. Ми маємо й протічну «міську» воду з крана, але її споживати у їжу чи прати не можна, бо вона постійно тхне хлоркою або тухлою рибою...

Нещодавно це помешкання придбали люди з с.Нянівки своїм дітям і почали порядкувати. Спочатку взялися за паркан. Його звели з металопрофілю висотою більше двох метрів. Нові власники будинку, вважає жінка, «прихопивши» собі метр землі в бік тротуару, «замурували» криницю від людей. Раніше власниця нібито обіцяла, що дасть ключ від хвіртки, щоб люди при потребі брали воду, але досі цього не зроблено.

Жителі цієї та сусідніх вулиць тепер змушені на візках із «баклажками» й відрами возити питну воду аж із «Черемушок». Це хто має сили й можливості. А як бути 74-річній пенсіонерці Галині Михайлівні Хитрич, котра не може так далеко пересуватись, тим більше — у спеку? Та й не всі мають можливість викопати свердловину.

З приводу цієї ситуації мешканці написали колективний лист (за підписами 26 жителів цієї й прилеглих вулиць на ім`я міського голови Олексія Шостака. Зі слів старожилів, цю криницю колись викопали працівники комунгоспу, вона знаходилась за межами огорожі й не була предметом купівлі-продажу та належить людям, які нею користувалися більше 60 років. Автори листа вважають, що новий власник будинку самоправно перенесла межі ділянки, позбавивши жителів навколишніх осель можливості користуватись криницею.

Головний архітектор Малина Олексій Візіренко так прокоментував ситуацію:

— Ми встановили, що дана земельна ділянка разом із розміщеними на ній житловим будинком та господарськими спорудами законно належать новому власнику, вони в установленому законом порядку і належним чином приватизовані. А жителі можуть звертатись до суду, щоб вирішити цю проблему. Можливо, їм порадять укласти сервітут — можливість користуватися чужою землею з певними обмеженнями, встановленими законом чи договором. Укладення сервітуту допускається у двох випадках — добровільному чи відповідно до рішення суду.

Власниця будинку Світлана Овсієнко каже:

— Цю криницю ми привели до ладу, почистили, викачали брудну воду, прибрали навколо сміття... Найближчим часом плануємо зустрітись із сусідами й детально обговорити можливість і процедуру набирання води з криниці.
Здавна в Україні існувала традиція хлібом і водою ділитися з ближнім. А в нас усе частіше виходить чомусь зовсім не по-християнськи.