Ось таким «ліфтом» через вікно дістається свого помешкання Олександр Рябченко.
Ось таким «ліфтом» через вікно дістається свого помешкання Олександр Рябченко.

46-річного корінного жителя с.Головок Малинського району Олександра Рябченка знають у селі всі. Тут чоловік народився, закінчив школу. Спеціальність «Тракторист» здобув у ПТУ № 36, відслужив у лавах Радянської армії. Проживав разом із батьками. Мама працювала кухарем в одному з дитсадків Коростеня, батько — залізничником.

Влаштувався на роботу до місцевого колгоспу й Олександр, пізніше трудився на залізниці. Одружився. Дружина Наталія родом із сусіднього с. Пиріжок. Життя починало налагоджуватись. Незабаром з’явився син Владислав.

Та щастя в цій родині не затрималось, бо її глава, працюючи на залізниці, зустрів сумнівну компанію й почав частенько «причащатись» оковитою. Додому приходив напідпитку, дозволяв собі й «зависнути» з друзями на декілька днів... На численні умовляння рідних Олександр не зважав, навіть ображався за таку «науку». Не витримали нерви у його молодої працьовитої дружини, котра докладала максимум зусиль для того, щоб зберегти родину, але марно... Довелось їй покинути Олександра, коли сину виповнилось лише декілька місяців.

Олександр подався на заробітки до Херсона, звідки привіз додому нову пасію. «Молодята» вели безтурботне хмільне життя...Такому гучному «сусідству» в затісній двокімнатній квартирі були не раді літні батьки. Частими гостями у їхній оселі стали дільничний та сільський голова. Спільними зусиллями нову «кохану» Олександра випровадили додому.

Детальніше читайте у газеті "Житомирщина" за 26 березня 2019