Мій онук Степанко навчається в Житомирському ліцеї № 25. Він ще малий, тож уранці на заняття я проводжаю його. І в один із цих осінніх днів, коли ще тільки розпочалося навчання, мені та ще іншим бабусям і батькам довелося спостерігати ситуацію, яка обурила й насторожила нас.

Неподалік подвір’я ліцею вранці перед уроками дві молодиці й чоловік роздавали учням якісь папірці. Спершу на це дорослі не звернули уваги, а діти брали те, що їм тицяли в руки «розповсюджувачі», та йшли в класи. Коли ж батьки поглянули на ті папірці, то їх охопив жах. Це була... реклама наркотиків та каналів їх збуту! Наводилися в цих клаптях (не хочеться їх навіть листівками називати) телефони, електронні адреси тощо, за якими можна замовити дурман. «Є все», — запевняли наркоотруйники. Вони ж казали дітям і дорослим, коли їх запитували, що роздають... запрошення в танцювальний гурток. Які це «танці», переконалася невдовзі одна із вчительок, котрій учень показав це «запрошення».

І підняла тривогу. Виявилося, що такі «об’яви» наклеєні навіть на вікна, де навчаються перші класи (!). Понатикали їх і на бордюри біля школи.

Батьки викликали поліцію. Та результатів особливих від цього виклику не було. Згодом довідалися, що свої «рейди» наркорозповсюджувачі здійснили по всьому місту, особливу увагу приділяючи школам та іншим навчальним закладам.
Чому їм не перешкоджали в цьому ні правоохоронці, ні городяни? Невже всім байдуже, що наших дітей тягнуть у страхіття наркодурману?

Надія ВАСИЛЬЧУК,
першокласника.
м. Житомир.

Погода

Фотоетюд

Фотоетюд12122017

Грона червоної калини вкрив грудневий сніг...

Фото Богдана ЛІСОВСЬКОГО.

Лінки